Теоретичні та практичні аспекти проблеми змагальності. Визначення поняття змагального процесу, страница 5

При його використанні жодна з сторін не має безпосередньої влади над іншою. Вчинення будь-яких дій відбувається за розсудом самої сторони або за рішенням суду. Вимагаючи від суду законного рішення, сторона майже так же владно впливає на суд, як і суд на дану сторону. Отже, л основі взаємовідносин, у тому числі су/д-сторопа, не є метод влади-підпорядкування. Не можна тут виявити і ознак диспозитивного регулювання, бо рішення приймається не тільки за вільним розсудом сторін, а згідно із позицією суду й суд не може бути визнаний абсолютно більшім (диспозитивним) у прийнятті рішення, оскільки повинен враховувати позицію сторін і наведені ними доказами.

У рамках цього методу зберігаються водночас і рівноправність сторін, яка притаманна диспози-тивності, і владний характер відносин, тобто розглядуваний метод — свого роду система стримань і противаг у цивільному судочинстві. Чому ж цивільне судочинство має потребу саме в такій конструкції методу правового регулювання? Пояснення даного питання полягає, на мій погляд, у тому, що цей метод є відображенням тієї соціальної дійсності, у якій тільки і можливий дійсно змагальний процес. Сторони, які звертаються до суду за захистом своїх прав чи інтересів, у реальному житті автономні й рівні один одному. Отже, змагальність як основна засада судового процесу неминуче з'являється там, де, так або інакше, визнається індивідуальність особистості, її свобода. З урахуванням викладеного, змагальний процес може бути розглянутий як такий тип судочинства, у якому застосовується судовий метод правового регулювання, заснований на свободі і автономії учасників процесу.

10. Тараненко В.Ф. Содержапие принципа состязательности в советском гражданском процессе // Тр. ВЮЗИ. — М.. 1971. — Т. 17. — С. 6-9: Р е з н н ч е н к о Й М. Функциональньїе принципи гражданського процесса (правовьіе и психологичсские аспекти): Автореф. дис. докт. юрид. наук. — М. 1989. — С. 26.

11. Строгої ИЧ М.С. Демократические основи советского социалистического правосудия. — М.. 1965. — С. 45-46.

12.Дореволюційні процесуалісти, обґрунтовуючи принцип змагальності у цивільному судочинстві, розгляда ли змагальність в аспектах дилеми змагальний — слідчий процес, аналізували реальні питання змагання, його ди наміку, роль у русі матеріальної сторони процесу. Див.: Васьковский Е.В. Курс гражданского процесса. — М.. 1913. — С. 395.

13.Вильнянский С.И. К вопросу о система советского права /' Сов. государство и право. — 1957 — На 1. — С. 104.

14.Різним аспектам теорії і практики методів правового регулювання присвячені численні дослідження таких учених як С.С.АлексЕсв. М.І.Байтін. А.МВітченко. В.І.Протасов. А.І.Процевський. В.Д.Сорокін. Ю.К.Толстой, Л.С.Явич, В.Ф.Яковлєв та ін.

ІЗ.Шаргородский М.Д.. И о ф ф е О.С. О системе совегского права // Соп государство и право. — 1957. — №6. — С. 101.

16.А л е к с е с й С.С. Теория права. — М. 1993. — С. 156.

17.Шейндлин Б.В. Сущность советского социалисіического права — Л.. 1959. — С. 116.

18.Г о р ш е н е в В.М. Поняіие метода правового регулироваяия и ею разновидности // Сб. учен. тр. Свердл. юрид. ин-та. — Вьіп. 5. — 1966. — С. 400.

19.А б р а м о в С.Н. Советский гражданский процесе. — М., 1952. — С. 7-8.

20.  Юдельсон К.С. Гражданский процесе. — М., 1972. —,С. 11. 21.Алексєєв С.С. Структура советского права. М.. 1975. — С. 176-177.

22. К о м а р о в В.В. Метод правового регулирования гражданских процесуальних правоотношений: Авіореф. дис. канд. юрид. наук. — Харьков. 1980.