Право на участь у професійних спілках з метою захисту своїх трудових і соціально-економічних прав та інтересів

Профспілковий орган дає дозвіл на проведення надурочних робіт, робіт у вихідні дні тощо. Реальний захист профспілковим органом інтересів працівників відбувається і при припиненні трудових правовідносин. Так, при звільненні працівника з ініціативи власника, з таких підстав, як виявлення невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, скоєння прогулу, систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором та в інших випадках, передбачених трудовим законодавством, власник може реалізувати своє право, тобто звільнити працівника лише отримавши попередню згоду профспілкового органу первинної організації, членом якої є працівник (ст. 43 КЗпП України).

Поряд із зазначеним, профспілкові органи, як і будь-яка інша юридична особа, вправі виступати і як роботодавець, тобто використовувати найману працю. Це стосується перш за все виборних профспілкових постійно діючих органів, які для здійснення своїх повноважень використовують найману працю різних категорій працівників — службовців, інженерно-технічних працівників, обслуговуючий персонал та інші, укладаючи з ними трудовий договір. Особливість профспілкових органів як роботодавців полягає в гармонійному поєднанні використання найманої праці з метою захисту інтересів працівників у процесі реалізації права на працю, при існуванні трудових правовідносин, при їх зміненій або припиненні. Інакше кажучи, всі профспілкові органи: Федерація профспілок України, обласні ради профспілок, міські ради профспілок (м. Київ і м. Севастополь), галузеві профспілкові органи, районні комітети профспілок та первинні профспілкові органи на підприємствах, в організаціях, установах, використовуючи найману працю як роботодавці мають на меті захист інтересів працівників у процесі їх трудової діяльності.

В юридичній літературі¹ виділяють самостійни ми суб'єктами трудового права і так звані інші суб'єкти трудового права, відносячи до них цент ральні органи державної виконавчої влади: 1) Дер жавний комітет України з нагляду за додержанням законодавства про працю); 2) Державний комітет з ядерної та радіаційної безпеки; 3) органи державно го пожежного нагляду, нині це Департаменті пожеж ної охорони; 4) органи та заклади санітарно-епіде міологічної слубжи Міністерства охорони {здоров'я України.                                                        

Виходячи з викладеного вище, щодо характеристики суб'єктів трудового права, їх повноважень, правового статусу та можливого учасника як самостійного суб'єкта трудового права, то зазначені так звані інші суб'єкти трудового права, згідно з їх положеннями (статутами) поряд з виконавцями спеціальних функцій контрольно-наглядового характеру, виступають і як роботодавець, оскільки для виконання статутних .повноважень використовують найману працю працівників, і є певні підстави віднести їх за правовим статусом до державних юридичних осіб як суб'єктів трудового права, хоча вони і мають специфічні повноваження.

ред-юніонізм виходить з того, що профспілки повинні займатися тільки захистом соціально-економічних інтересів своїх членів, а політична боротьба — це справа партій та їхніх представників у різних законодавчих органах. Проте дана позиція розбігалася з практикою, тому шо становище працівників ні в одній країні не може бути поліпшене без політичної діяльності в якій-небудь формі. Тому американські профспілки на різних рівнях завжди прагнули впливати на рішення законодавців, насамперед, шляхом лобіювання.

У СІЛА значна частина політичних, духовних, культурних, економічних та інших цінностей сформована ще наприкінці XVII — початку XIX ст. Соціальною базою для цього стали вільні дрібні приватні власники. Як зазначає Ю.Васильчук, слабкість капіталу, з одного боку, і перемога громадян над колоніальною адміністрацією — з іншого, створили унікальну ситуацію