Поняття робочого часу та його види. Трудове законодавство. Основний та неосновний робочий час

Законодавство визначає такий порядок встановлення режиму роботи підприємств, установ, організацій:

1)  повноваження встановлювати зручний для населення ре жим роботи розташованих на відповідній території підприємств, установ, організацій сфери обслуговування населення, незалеж но від форм власності, належить виконавчим органам сільських, селищних, міських рад, які мають вирішувати відповідні питання за погодженням з власником (підпункт 4 п. "б" ст. ЗО Закону "Про місцеве самоврядування в Україні");

2)  повноваження встановлювати зручний для населення ре жим роботи підприємств комунального господарства, торгівлі і громадського харчування, побутового обслуговування, що нале жать до комунальної власності відповідних територіальних гро мад, належить виконавчим органам сільських, селищних, міських рад (підпункт 9 п. "а" ст. ЗО Закону "Про місцеве самоврядування в Україні");

3)  у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, виконкомах обласних, Київської та Севастопольської міських рад (сьогодні це стосується обласних, Київської та Се вастопольської міських державних адміністрацій) робота почи нається о 9 годині за київським часом, тобто за другим міжна родним часовим поясом (ст. З Указу Президента України "Про запровадження на території України регіональних графіків по чатку робочого дня").

У решті випадків власники самостійно визначають час початку і закіїгчення роботи підприємств та інші питання режиму їх роботи.

3.  Очевидно, лише встановлений для органів виконавчої влади час початку роботи цих органів є одночасно і часом початку роботи більшості працівників цих органів. В інших випадках розбіжності між режимом роботи підприємства і режимом роооти працівників можуть бути. Вони можуть бути несуттєвими, І можуть досягати максимуму. Є безперервно діючі виробництва, працюючі цілодобово і без вихідних днів. Працівники у , кому режимі працювати, звичайно, не можуть.

4. Якщо режим роботи працівників є стабільним, він може встановлюватися безпосередньо у правилах внутрішнього трудо вого розпорядку. Використання для цього схеми, яка дається у п. 13 Типових правил внутрішнього трудового розпорядку, є не зовсім зручним, оскільки ця схема передбачає диференціацію часу початку і кінця роботи, часу перерв лише за змінами. Цілком очевидно, що режим роботи слід диференціювати за категорією працівників: керівник підприємства не повинен починати роботу одночасно з працівником, котрий прибирає його кабінет.

5. Встановлення часу початку і закінчення роботи безпосе редньо у колективному договорі не зовсім відповідало б ст. 57 КЗпП. Але можливо, щоб сторони колективного договору взяли на себе обов'язок підготувати зміни і відповідним чином вдоско налити правила внутрішнього трудового розпорядку (в частині, що стосується режиму роботи).

6. Графіки змінності затверджуються при роботі змінами про тягом дня (доби). З п. 13 Правил внутрішнього трудового розпо рядку слід зробити висновок, що, графіки змінності затверджу ються саме в таких випадках.

Графіки змінності доводяться до відома працівників, як правило, не пізніше ніж за 1 місяць до введення їх в дію.

7. В інших випадках, коли робота не проводиться змінами, передбачено затвердження графіків роботи. Вони складаються на певний проміжок часу, на певний обліковий період, у рамках якого (у середньому) має бути додержана встановлена тривалість робочого тижня, в будь-якому разі має забезпечуватися додер жання річного балансу робочого часу, розрахованого