Поняття міжнародного договору та процедура його укладання

злочинністю були закладені у XIX сторіччі в умовах активізації міжнародних контактів. Вперше з ідеєю заснування міжнародної організації, метою якої було б переслідування злочинців у межах Європи, виступив у 1893 році видатний німецький кримінолог Франц фон Ліст. Свою пропозицію він мотивував тим, що поліція у більшості випадків безсила боротися із злочинцями, які після скоєння злочину залишають межі країни, перебувають поза національною юрисдикцією і недосяжні для правосуддя власної країни. Пропозиція німецького кримінолога була схвально сприйнята правоохоронцями провідних європейських держав, однак не знайшла розуміння і підтримки на рівні урядів, хоча поліцейська практика переконливо свідчила: існувало широке коло проблем, що вимагали негайного обговорення, погодження і вирішення на міжнародному рівні.

Після першої світової війни в світі спостерігалося стрімке зростання рівня кримінальної злочинності. В епіцентрі цих подій в силу історичних чинників і геополітичного положення опинилися країни, що виникли на терені колишньої Австро-Угорської імперії. Австрійське керівництво, потерпаючи від злочинних посягань, першим звернуло увагу міжнародної спільноти на доцільність завершення перерваних війною зусиль по налагодженню зв`язків між національними поліцейськими службами. У 1923 році поліцай-президент Австрії та її столиці Відня Йоган Шобер звернувся до керівництва поліцейських відомств країн світу з пропозицією провести в Європі поліцейський конгрес. На запрошення відгукнулися представники 20 країн. 7 вересня 1923 року конгрес ухвалив принципове рішення щодо заснування постійно діючої організації – Міжнародної комісії кримінальної поліції. Це стало першим кроком у справі налагодження системи міжнародного поліцейського співробітництва. Новітня історія Інтерполу розпочалася 13 червня 1956 року з прийняття нового статуту, який визначив нову повну назву організації – Міжнародна організація кримінальної поліції (скорочено – Інтерпол). Особливої ваги Інтерполу надало офіційне визнання міжнародною міжурядовою організацією. Важливим фактором у ствердженні Інтерполу було також те, що в умовах розгортання холодної війни і протистояння двох військово-політичних блоків він мав підкреслено нейтральний статус і об`єднував у боротьбі із злочинністю зусилля країн з різними політичними системами. Нині членами Інтерполу є 182 країни.

В жовтні 2004 року в Мексиці відбулася 73-я сесія Генеральної асамблеї Міжнародної організації кримінальної поліції, в якій брало участь близько 500 високопоставлених офіцерів поліції з 134 країн. До порядку денного асамблеї були включені питання боротьби з торгівлею людьми, нелегальною міграцією, організованою злочинністю, поширенням наркотичних речовин, злочинами в галузі економіки, високих технологій, тероризмом. На цій сесії Президентом Інтерполу було обрано комісара поліції Південно