Джерела міжнародного приватного права: поняття, риси та види. Внутрішнє законодавство як джерело міжнародного приватного права

ухвалу про те, що справа арбітражному суду Челябінської області непідсудна, тому що відповідач перебуває в Брестській області (Республіка Білорусь). Дана відмова в прийнятті позовної заяви неправомірна, тому що відповідно до підпункту «в» п. 1 ст. 4 Угоди СНД про порядок вирішення суперечок, пов'язаних зі здійсненням господарської діяльності, 1992 р. компетентний суд держави – учасника СНД вправі розглядати суперечки, якщо на території даної держави виконане або повинне бути виконане зобов'язання з договору. Позов заявлений про стягнення коштів зі знаходженням кредитора в Челябінській області, а відповідно до абз. 5 ст. 316 ЦК РФ місцем виконання по грошовому зобов'язанню, якщо кредитором є юридична особа, – є місце знаходження кредитора. Таким чином, дана суперечка підлягала розгляду у Челябінськом арбітражному суді. Інтересам позивача відповідає положення, що повідомляє компетентним суд держави-учасника, на території якого має місце проживання або місце знаходження позивач по позові про захист ділової репутації (п. «д» ст. 4 Київської угоди, п. «в» ч. 2 ст. 20 Мінської конвенції).

Крім того, у Київській угоді закріплене правило, що встановлює юрисдикцію суду тієї держави, на території якого мало місце дія або інша обставина, що послужила підставою для вимоги про відшкодування шкоди (п. «г» ст. 4).

Міжнародні договори, учасником яких є Росія, можуть установлювати інші правила, ніж АПК РФ. Так, за Київською згодою арбітражні суди Росії вправі розглядати всі категорії суперечок, зазначені в ст. 247 АПК, а також суперечки, якщо на території РФ перебуває контрагент – постачальник, підрядник або виконуючий роботи, а суперечка стосується укладення, зміни й розірвання договорів (п. «е» ст. 4).

Російські арбітражні суди компетентні також у випадках, коли на території РФ здійснюється торгівля, промислова або інша господарська діяльність підприємства (філії) відповідача (п. «б» ст. 4 Київської угоди, п. «а» ч. 2 ст. 20 Мінської конвенції). Іншими словами, на відміну від п. «1» ч. 1 ст. 247 АПК саме підприємство або його філія можуть перебувати й за кордоном, однак здійснювана ними в РФ діяльність може служити предметом для арбітражного розгляду.

У зазначених угодах знаходять закріплення норми про договірну й виняткову підсудність судів держав-учасників.

Законодавство й судова практика Російської Федерації також допускають договірну підсудність. У цьому випадку домовленість, що визначає підсудність, може приймати форму пророгаційної або дерогаційної угоди.

У першому випадку справа, непідсудна суду даної держави, у силу угоди передається цьому суду на розгляд. У другому випадку справа, підсудна суду даної країни, передається на розгляд суду іншої держави.

Список використаних джерел:

1.  Конституція України, К.: Право. 2011 р. - 66 с.

2.  Сімейний кодекс України, від 10.01.2002// Офіційний вісник України № 7/2002 р. – с. 101.

3.  Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність"// Відомості Верховної Ради (ВВР), 19994, № 34, ст.145

4.  Закон України „Про міжнародне приватне право” від 23 червня 2005 року  № 2709-IV

5.  Баймуратов М.О. Міжнародне право. вид 3 переробл і доп. Х: „Одіссей”, 2008  -  680 с.

6.  Гнездов О. Судові доручення в міжнародному цивільному процесі. // Право України № 6/2001. – 113 с.

7.  Дахно І.І. Міжнародне приватне право: Навч. Посібн.- К.: МАУП, 2001. -312 с.

8.  Международное частное право Учебное пособие/ сост. Д.В. Задыхайло/ Х.: «Консум», 1998. – 752 с.

9.  Международное частное право. Учебник / под ред. Г.К. Дмитриевой. – М.: Проспект, 2010  - 400 с.

10.  Науково-практичний коментар Цивільного процесуального кодексу України. За ред. Кравчук В.М., Угриновської О.І.. К.: Істина. 2006. – 902 с.

11.  Попов А.А. Международное частное право. Харьков. 2004. - 244 с.

12.  Середа Г.Порядок підготовки документів для використання їх за межами України. Консульська легалізація та проставляння апостиля.// Юр.ГАЗЕТА. - № 7.

13.  Фединяк Г.С., Фединяк Л.С. Міжнародне приватне право. Підручник – 3 – те вид., К.: Атіка, 2005 – 544 с.

14.  Чорнооченко С.І. „Цивільний процес”, Навчальний посібник, Київ, Центр навчальної літератури, 2005. – 432 с.

15.  Чубарєв В.Л. Міжнародне приватне право. Навчальний посібник. К.: Атіка, 2006. – 608 с.