Визначення науки Європейського права та її розвиток на сучасному етапі

ЗМІСТ:

1.  Визначення науки Європейського права та її розвиток на

сучасному етапі                                                                                                      3

2.  Європейське поліцейське відомство (Європол). Місце в

організаційному механізмі Європейського Союзу, цілі і сфера відання    8

3.  Правові основи соціальної політики ЄС                                                   17

Список використаних джерел                                                                           22

1. Визначення науки Європейського права та її розвиток на сучасному етапі

Європейське право як наука має комплексний характер. Європейський Союз і обслуговує його правова система входить в предмет досліджень відразу декількох юридичних наук. Наука міжнародного права вивчає Європейський Союз як міжнародну організацію. Науку конституційного права цікавить устрій і функціонування Європейського Союзу. Теорія держави і права досліджує Європейський Союз як особливу форму міждержавного співробітництва, на основі якої формується унікальна «наднаціональна» теорія. Фахівці кримінального, фінансового, екологічного та інших галузей права вивчають відповідні норми в рамках Європейського Союзу. Крім того, дослідження різних сторін діяльності Європейського Союзу займаються політологи, економісти, соціологи.

У вітчизняній юридичній науці з початку 90-х років ХХ століття складається науковий напрямок, в центрі уваги якого знаходиться право Європейського Союзу (Європейське право). Вивчення права Європейського Союзу, крім наукової значущості, являє собою і міжнародно-правове зобов'язання України, що випливає з Угоди про партнерство і співпрацю між Україною і Європейськими співтовариствами та державами-членами 1994 року[1].

Становлення права Європейського Союзу як сфери наукового пізнання в Україні здійснювалося в кілька етапів:

Перший етап - 50-е - початок 70-х років. ХХ століття - початковий ознайомлювальний етап вивчення питань європейської інтеграції в СРСР.

Другий етап - середина 70-х років - кінець 80-х років ХХ століття - формування наукових поглядів у сфері права Європейських співтовариств.

Третій етап - з початку 90-х років до теперішнього часу - сучасний етап вивчення російської юридичною наукою права Європейського Союзу.

Ця періодизація умовна. Не можна назвати чітких меж кожного етапу, оскільки на практиці вони плавно перетікали один в іншій. Однак дана періодизація має певне методологічне значення. Вона дозволяє виявити особливості кожного періоду наукових досліджень Європейського права, пов'язані з певною епохою, адекватніше зрозуміти його сучасний стан і передбачити перспективи його розвитку.

Сама назва „Європейське право" доволі активно використовується у російськомовній доктрині, хоча можна погодитися і з правомірністю існування для цього явища і назви „Право Європейського Союзу", особливо з припиненням існування Європейського Співтовариства.

Власне, Право Європейського Союзу і є наразі основним вживаним терміном, яким позначається сукупність юридичних норм, що регулюють відносини у Європейському Союзі. Зважаючи на це, варто зупинитися на цьому визначенні більш детально[2].

Отже, говорячи про Право Європейського Союзу, неможливо не прицитувати В.І. Муравйова, яким бачить цей відомий науковець зміст цього визначення. Право Європейського Союзу - це система правових норм, які регулюють процеси європейської інтеграції та діяльність Європейського Союзу.

Право Європейського Союзу поділяється на первинне і вторинне