Законодавча влада. Виконавча влада. Судова влада. Виборча система США

обмеження, прописане в 14-й поправці до Конституції США, було введено після Громадянської війни.

Кандидат у президенти від кожної партії йде на вибори зі своїм списком виборщиків від кожного штату. Число виборщиків від кожного штату дорівнює кількості його представників в обох палатах Конгресу. У Верхній палаті Конгресу - Сенаті - кожен штат представлений двома сенаторами. У Нижній палаті - Палаті представників - штат представляє стільки людей, скільки в цьому штаті виборчих округів. Тобто кількість представників штату в нижній палаті пропорційно чисельності населення штату. Найбільш густонаселений штат Каліфорнія - висуває 55 виборщиків. У пустельних Монтані, Вайомінг, Північній Дакоті і Південній Дакоті - по три виборщика. Три виборщика представляють федеральний округ Колумбія. Всього в колегію виборщиків входять 538 осіб.

Як вказує Н.М. Хома, практично у всіх штатах діє система "переможець отримує все", тобто пара "президент + віце-президент", яка набрала більшість голосів виборців в цьому штаті, отримує всі голоси виборців від цього штату. Якщо жителі штату, приміром, проголосували за демократів, то вибирати президента будуть виборщики-демократи, а республіканці залишаться не у справ. Виняток становлять штати Мен і Небраска. В цих штатах переможець безумовно отримує лише два голоси виборців (відповідних двох сенаторів від штату), а інші голоси віддається кандидатам, які перемогли в кожній виборчій дільниці штату. Однак за всю історію виборів всі голоси виборців в Мені і Небрасці діставалися одній парі "президент + віце-президент" (тобто результати голосування в кожному виборчому окрузі збігалися з результатами голосування по штату в цілому).

Виборщики кожного штату, визначені всенародним голосуванням, в перший понеділок після другої середи грудня збираються в певному місці (найчастіше - у столиці штату) і тільки тоді голосують власне за кандидатури президента і віце-президента. У більшості випадків виборщики від кожного штату віддають свої голоси за перемігшого там кандидата. Кілька разів за всю історію США окремі виборщики "бунтували" і голосували не так, як проголосував їх штат, проте жодного разу таке рішення не змінило підсумки виборів.

Голоси виборщиків враховуються на засіданні Конгресу 6 січня. Для перемоги пара "президент + віце-президент" повинна отримати більшість голосів виборщиків, а точніше - не менше 270 голосів з 538. Президент і віце-президент вступають у свої посади 20 січня. У цей же день закінчуються терміни повноважень їх попередників.[14]

Недоліками виборчої системи США є те, що нинішня система обрання президента США колегією виборщиків майже не залишає можливості стати президентом кандидату від "третьої" партії. За весь час існування цієї системи тільки шість разів президентом країни ставав не "слон" і не "осел". Всього з часів Громадянської війни в США вибори президента проходили 55 разів.

Ще один очевидний мінус такого способу обрання президента - можливість парадоксальних ситуацій, коли главою країни стає людина, якого не підтримує більшість населення. За весь час обрання президента з допомогою колегії виборщиків кандидати, які набрали більшість голосів виборців, тричі не були обрані на посаду президента Сполучених Штатів. В останній раз, до речі, це відбулося зовсім недавно - в 2000 році, коли Джордж Буш обійшов Альберта Гора, за якого проголосувало приблизно на 600 тисяч виборців більше, ніж за його суперника. Причина таких казусів - та сама система розподілу голосів вибірників за принципом "переможець отримує все", яка діє в 48 штатах