Громадянство у міжнародному праві. Організація з безпеки і співробітництва з Європі як суб’єкт міжнародного права

ЗМІСТ:

1. Громадянство у міжнародному праві............................................................3

2. Організація з безпеки і співробітництва з Європі як суб’єкт

міжнародного права............................................................................................10

3. Міжнародно-правова боротьба з работоргівлею та звичаями,

подібними до рабства..........................................................................................15

4. Міжнародно-правове регулювання зовнішньої торгівлі........................19

Практичне завдання...........................................................................................25

Список використаної літератури.....................................................................28

          1. Громадянство у міжнародному праві.

Слід зазначити, що основу правового статусу індивіда утворюють правовідносини громадянства. Сутність громадянства складається у взаєминах людини і держави. Громадянство - це стійкий правовий зв'язок фізичної особи з державою, що виражається в сукупності їхніх взаємних прав і обов'язків і означає підпорядкування даної особи суверенній владі відповідної держави незалежно від свого місцезнаходження. Громадянство - це юридична приналежність тієї або іншої особи до організованого суспільства. Громадянство - стійкий правовий зв'язок, оскільки навіть у випадку тривалого перебування громадянина за кордоном вона не переривається". Закон України "Про громадянство України" від 18 січня 2001 р. містить таке визначення громадянства: "громадянство України - правовий зв'язок між фізичною особою й Україною, що знаходить своє вираження в їхніх взаємних правах і обов'язках"[1].

Найбільш оптимальним формулюванням громадянства мені представляється наступне: громадянство - це політико-правовий зв'язок особи і держави стійкого характеру, у результаті якої між ними виникають взаємні права й обов'язки.

У доктрині міжнародного права і національному законодавстві деяких держав замість терміна "громадянство" використовується термін "підданство", причому в якості зовсім рівнозначних. Підданство відрізняється від громадянства насамперед тим, що воно: по-перше, є інститутом монархічної держави і позначає політико-правовий зв'язок підданого з монархом; по-друге, такий правовий зв'язок характеризується не взаємним і рівнозобов’язаним, як при громадянстві, а однобічним характером: підданий несе перед монархом тільки обов'язку, а монарх стосовно індивіда має тільки права; у третіх, в історичній ретроспективі інститут підданства передував виникненню інституту громадянства, що вперше з'являється в епоху буржуазних революцій.

Щодо громадянства можуть бути виділені правові стани індивіда, що знаходиться в будь-який час на території конкретної держави.

Громадянин (патрид) - це особа, що має докази приналежності до громадянства даної конкретної держави. В Україні громадянин України - це особа, що набула громадянства України в порядку, передбаченому законами і міжнародними договорами України. Документами, що підтверджують громадянство України, є: паспорт громадянина України; посвідчення про приналежність до громадянства України; паспорт громадянина України для виїзду за кордон; тимчасове посвідчення громадянина України; проїзний документ дитини; дипломатичний паспорт; службовий паспорт; посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажа; посвідчення особи для повернення в Україну.

Особа без громадянства (апатрид, аполид) - це особа, що знаходиться на території конкретної держави, що не має доказів приналежності