Поняття професійної злочинності та її структури. Стисла характеристика основних злочинних спеціалізацій у сучасній Україні

використання результатів злочинної діяльності як основне джерело доходів;

– приналежність до кримінального середовища з його особливою субкультурою.

Професійна злочинна діяльність виробляє в особи необхідні їй вміння та практичні навички, які нерідко доводяться до автоматизму та забезпечують оптимальність досягнення мети з найменшим ризиком. Цим обумовлене розмаїття спеціалізацій в злочинній діяльності, постійне вдосконалення способів і засобів.

Злочинні пізнання і навички здобуваються в процесі безпосереднього навчання досвідченими професіоналами або методом “проб і помилок”. Наприклад, близько 40 % квартирних і кишенькових злодіїв “пройшли підготовку” у місцях позбавлення волі, де заняття будувалися шляхом розповіді й показу, постановки увідних, відпрацьовування дій “на навчальному об’єкті”, дачі консультацій і т.д. Важливим елементом підготовки слугує розгляд “провалів”, допущених “на волі”.

Одним із засобів маскування злочинної діяльності є прикриття яким-небудь легальним заняттям. На сьогодні досить розповсюдженим прикриттям виступає робота в охоронних службах, найчастіше за принципом: “вдень – охороняємо, вночі – грабуємо”. Однак, серед окремих категорій злочинців частка непрацюючих тривалий час є досить високою: з тих, хто вчиняє розбої з проникненням до житла – половина, серед квартирних злодіїв – 2/5.

Показовою рисою професійної злочинності є її омолодження. Так, за даними російських дослідників, середній вік “злодіїв у законі” зараз не перевищує 35 років.

Вищою формою професіоналізму сучасної злочинності виступає організована злочинність, сутністю якої є пристосованість до виживання і забезпечення найбільшої результативності діяльності. На долю організованої злочинності припадає основна частка економічних злочинів, незаконного обігу зброї та наркотиків.[2]

Цікаво хоча б коротко проаналізувати прояв спеціалізації в кримінальній практиці.

Наприклад, карманники підрозділяються залежно від місця дій на «базарників» (крадуть на ринках), «кротів» (у метро) і т.д. По способу рорізняють вісім злодійських кваліфікацій (ті що крадуть за допомогою технічних засобів – «технарі», за допомогою прикриття – «ширмачі» і т.д.

Серед них існують ще більш дрібні кваліфікації. Наприклад, кишеньковий злодій, що приймає викрадене («пропалыцик»), злодій, що відволікає жертву («потирювач»), що навчає новачків («козлятник»).

Чим вище кваліфікація, тим інтенсивніше злочинна діяльність. У середньому кишеньковий злодій-професіонал робить до 25–30 крадіжок на місяць. Тільки в п'яти випадках зі ста потерпілі догадуються про вчинену в них крадіжку.

До однієї з розповсюджених спеціальностей відносяться: крадіжки майна із проникненням у житло. Постійні навички й спеціалізація в способах злочинів спостерігалися в половини обстежених квартирних