Характеристика соціально-біологічної теорії конфлікту. Характеристика соціально-психологічної теорії конфлікту

особистостей і навряд чи можуть бути застосовні для прогнозування колективних вибухів агресії.

Найбільшу популярність здобули концепції позитивно-функціонального конфлікту Л. Козер (США), конфліктної моделі суспільства Р. Дарендорфа (Німеччина) і загальної теорії конфлікту К. Боулдінга (США).

Згідно концепції Льюіса Козера, суспільству притаманні фатально неминуче соціальна нерівність, вічна психологічна незадоволення його членів і що виникає звідси напруженість між індивідами і групами, обумовлена їх чуттєво-емоційним, психічним розладом, що періодично знаходить вихід в їх взаємних колізії. Тому соціальний конфлікт Козер зводить до напруженості між тим, що є, і тим, що має бути у відповідності з почуттями певних груп та осіб. Під соціальним конфліктом він розуміє боротьбу за цінності і претензії на певний статус, влада і ресурси, боротьбу, в якій цілями супротивників є нейтралізація, нанесення збитку або знищення суперника. Це найбільш поширене визначення конфлікту в західній політології.

Козер тісно пов'язує форму і інтенсивність конфлікту з особливостями конфліктуючих груп. Так як конфлікт між групами сприяє зміцненню внутрішньогрупової солідарності і, отже, збереження групи, то лідери групи свідомо вдаються до пошуків зовнішнього ворога і розпалюють уявний конфлікт. Відома і тактика, спрямована на пошуки внутрішнього ворога (“зрадника”), особливо коли лідери зазнають невдачі і поразки.

Козер обґрунтовує подвійну роль конфлікту у внутрішньому згуртуванні групи: внутрішня згуртованість зростає, якщо група вже досить інтегрована і якщо зовнішня небезпека загрожує всій групі і сприймається всіма членами групи як спільна загроза. При цьому, відзначає Козер, великі групи при високій мірі співучасті своїх членів можуть проявити значну ступінь гнучкості. Малі групи, а також недостатньо інтегровані можуть проявляти жорстокість і нетерпимість по відношенню до членів, що «ухиляються».

Козер вважав, що його концепція соціального конфлікту в поєднанні з “є рівноважною-інтегральною” теорією і консенсусним принципом структурного функціоналізму дозволить подолати недоліки останнього і стати щось на зразок загальносоціологічної теорії суспільства[8]. Однак концепція позитивно-функціонального конфлікту панувала недовго.

Ральф Дарендорф в середині 1960-х рр. виступив з обґрунтуванням нової теорії соціального конфлікту, відомої як конфліктна модель суспільства. Його робота “Класи і класовий конфлікт в індустріальному суспільстві” (Dahrendorf R. Classes and Class Conflict Society. 1965) отримала широке визнання. Суть його концепції в наступному: будь-яке суспільство постійно піддається зміні, соціальні зміни усюдисущі; в кожен момент суспільство переживає соціальний конфлікт, соціальний конфлікт всюдисущий; кожен елемент суспільства сприяє його зміни; будь-яке суспільство спирається на примус одних його членів іншими.

Тому для суспільства характерна нерівність соціальних позицій, займаних людьми по відношенню до розподілу влади, а звідси випливають