Облік і контроль за центрами відповідальності, страница 2

Оцінка діяльності центрів витрат здійснюється на підставі звітів про виконання бюджетів шляхом аналізу відхилень від стандартних витрат або за методом „тариф-година-машина”.

Надзвичайно важливим для забезпечення регулювання рівня витрат є планування та облік за центром лише тих витрат, на які може здійснювати значний вплив керівник конкретного центру відповідальності. Часто відповідальність за певну статтю витрат може бути розділена. Наприклад, вартість матеріалів може змінюватись не лише в залежності від кількості матеріалів, що використовуються (відповідальність несе керівник виробничого цеху), але і за рахунок коливання цін (відповідальність робітника відділу постачання). А в деяких ситуаціях ціна змінюється під впливом зовнішніх факторів, які не залежать від прийняття управлінського рішення. Тому при виявленні відхилень фактичних витрат від запланованих слід персоніфікувати відповідальність за ці відхилення, так як особа, що не володіє повноваженнями контролю витрат, не може нести відповідальність за їх рівень.

У центрах доходів керівники відповідають лише за доходи від реалізації продукції. Прикладами таких центрів можуть бути торгові підрозділи підприємства або відділ збуту, якщо вони, отримуючи продукцію на реалізацію самостійно вирішують питання щодо ціноутворення та обсягів продажу продукції, комбінації продажу. Вони також відповідають за витрати, які виникають безпосередньо у даних центрах: витрати на заробітну плату продавців, витрати на обслуговування процесу реалізації тощо.

Оцінити результативність роботи центру доходів за показником зростання доходу від реалізації продукції недостатньо, необхідно його порівняти з витратами центру, тобто розрахувати рентабельність продаж.

Зміна доходу від реалізації продукції залежить від зміни двох показників: від ціни реалізації та обсягу продажу.

При розрахунку взаємозв’язку даних показників використовується метод ланцюгових підстановок.

Відхилення доходу = (Фактична ціна – Бюджетна ціна) * Фактичний обсяг продажу

за рахунок ціни                                                                                              (4.1)

Відхилення доходу

за рахунок обсягу    = (Фактичний обсяг – Бюджетний обсяг) * Бюджетна ціна

продаж                            продажу                продажу                                    (4.2)

Необхідно відмітити, що показники зміни ціни та зміни обсягів продажу є взаємопов’язаними, оскільки зростання ціни, як правило призводить до зменшення обсягів продажу і навпаки. Отже, необхідно більш детально оцінити вплив на відхилення ціни відхилення за рахунок комбінації продажів та за рахунок кількості продажу. Відхилення ж комбінації продаж в свою чергу визначається відхиленням за рахунок розміру ринку та за рахунок частки ринку.

Якщо керівник підрозділу несе відповідальність за доходи і витрати підрозділу, то таким чином він відповідає і за формування прибутку. Тому даний підрозділ є центром прибутку, який представляє собою бізнес у мініатюрі. Тому, як окреме підприємство центр прибутку складає звіт про прибутки, у якому представляє інформацію про дохід від реалізації, витрати та прибуток центру. Для об’єктивної оцінки роботи центру прибутку необхідно всі його витрати поділити на постійні та змінні. Це необхідно для розрахунку маржинального доходу і, шляхом віднімання від нього постійних витрат, оцінки внеску кожного підрозділу у покриття загальних постійних витрат підприємства та створення прибутку.

Оцінити роботу центрів прибутку можна за показниками:

-  валового прибутку, якщо на центри прибутку не відноситься відповідальність за формування операційних витрат;

-  операційного прибутку, якщо відповідальність за формування операційних витрат розподіляються між центрами прибутку;

-  маржинального доходу та внеску у покриття непрямих постійних витрат, якщо використовується маржинальний підхід до складання звіту про прибутки.

Оскільки величина прибутку залежить від показників доходу від реалізації, виробничої собівартості реалізованої продукції та операційних витрат, то відхилення прибутку оцінюється впливом відхилень за даними показниками. Аналіз відхилень витрат і доходів від планових величин наведено у табл.4.1.

                                                                                        Таблиця 4.1

Аналіз відхилень витрат і доходів від планових величин

Відхилення доходу від реалізації	Відхилення ціни реалізації	Відхилення за рахунок комбінації продаж	Відхилення за рахунок розміру ринку
			Відхилення за рахунок частки ринку
		Відхилення за рахунок кількості продаж
	Відхилення обсягу продаж
Відхилення виробничої собівартості реалізованої продукції	Відхилення матеріальних витрат	Відхилення норм витрат матеріалів
		Відхилення ціни матеріалів
	Відхилення витрат на оплату праці виробничого персоналу	Відхилення продуктивності праці
		Відхилення рівня оплати праці
	Відхилення змінних виробничих накладних витрат	Відхилення рівня змінних витрат
		Відхилення за рахунок ефективності (зміни бази розподілу)
	Відхилення постійних виробничих накладних витрат	Відхилення рівня постійних витрат
		Відхилення за рахунок зміни ставки розподілу залежно від обсягу діяльності
Відхилення операційних витрат

Відомо, що систему управлінського обліку підприємство визначає самостійно. Від особливостей ведення обліку відхилень як на підприємстві в цілому, так і в окремих центрах витрат, залежить величина валового та операційного прибутку. Тому, важливо точно визначити: відхилення викликане прийняттям управлінського рішення чи зовнішніми факторами, на які підприємство не має впливу. І, у першому випадку відхилення необхідно списувати на собівартість реалізованої продукції, а у другому – на фінансовий результат.

4.3. Побудова обліку відповідальності на підставі стандартних витрат за методом „тариф-година-машина”

Облік відповідальності за методом „тариф-година-машина” розроблений американським економістом Спенсером А. Такером. Суть даного методу організації обліку полягає у тому, що за кожним центром відповідальності закріплюється машина і визначається планова собівартість однієї години її роботи. Прямі витрати на обробку одиниці продукції визначаються множенням часу роботи кожної машини на вартість однієї години роботи. До цієї суми додають амортизацію даної машини і вартість витрачених матеріалів. Таким чином визначають собівартість готової продукції. У даній систем використовуються спеціальні документи: постійна картка машини, рапорт про продуктивність машини, звіт про роботу устаткування та ін.