Злочини проти держави відносилися до розряду тяжких. Серед них особливо каралися діяння, які виражали протест проти пригнічення. Історії відомі легендарний Робін Гуд (Англія), селянський вождь Дольчіно (Італія), ватажок повстанців Дожа (Угорщина) та ін.
Посягання на особисті права трактувалися у якості злочину в залежності від соціального статусу злочинця і жертви. Виходячи з цього визначалася каральна санкція.
Система покарання визначалася їхньою ціллю - ляканням для недопущення подібних дій. Тому мука і публічність покарання були невід'ємними атрибутами "правосуддя". У виборі каральної санкції суддя керувався діючим джерелом права і, як правило, не міг застосувати нові види покарання. Але, їх нормативно-правовий спектр був настільки широким, що в цьому практично не було необхідності. Наприклад, у ХV-ХVІ стст. почали застосовуватися посилання на галери. Це було довічне заточення на гребних суднах з закуванням по 5-6 чоловік до лавки і весла. Від греблі спасала тільки хвороба, яка тягла перехід до тюрми і голодну смерть.
У ранньофеодальний час судовий процес носив обинувально - змагальний характер. Його основними принципами були гласність і усність виступів.
Судовому процесу були суттєві обвинувачення і захист. Виклик до суду відповідача і свідка, розшук вкраденого покладався на позивача. Передбачалася відповідальність свідка за неявку до суду і дачу неправдивих свідчень. Характерною була наявність соприсяжництва. Соприсяжниками являлися родичі, друзі або сусіди суб'єкта судового розгляду, які виступали на користь однієї з сторін, виходячи із своєї чесності і розуміння справедливості.
Застосовувався також "божий суд". За Салічною правдою використовували котелок з кип'яченою водою, куди опускали руку обвинуваченого. Опіки, які погано заживали були свідченням винуватості. Але, від цього випробування могли відкупитися багаті обвинуваченні. До рабів застосовувалося катування до повного признання вини. Хазяїн зобов'язаний був видати раба на суд. Якщо після трьох разового попередження про видачу раба результату не було, то вина переносилася на його хазяїна. Виконання рішення суду контролював граф. У випадку перешкоди в цьому графу винуватий притягався до суду.
З XIII ст. в судовиробництві почав відчуватися значний вплив римського канонічного права, що потягло за собою відміну судового поєдинку як засобу доказування вини. У судовому процесі основну увагу почали приділяти підготовчій частині розгляду справи: допиту свідків, огляду місця пригоди, які проводилися уповноваженими суддями у формі письмового протоколу. Характерними рисами судового процесу стали не гласність і обмеження процесуальних прав обвинуваченого.
Зноски та примітки:
1. Основи політичної думки / За ред. Б. Кухти. - С. 59.
2. История государства и права зарубежных стран / Под ред. О.А. Жидкова и Н.А. Крашенинниковой. - С.194.
3. Хрестоматия по всеобщей истории государства и права. - С. 274-275.
4. Всеобщая история государства и права. / Под ред. К. Батыра. - С. 168.
5. Аннерс Э.-Указ. Соч.-С. 142-143.
6. Лозинский С.Г.-Указ. Соч. - С. 132-133.
7. Черниловский 3. Всеобщая история государства и права. - М., 1996. -С. 156.
8. Всеобщая история государства и права. / Под ред. К. Батыра. - С. 169.
9. История государства и права зарубежных стран / Под ред. О.А. Жидкова и Н.А. Крашенинниковой. - С. 199.
10. Всеобщая история государства и права. / Под ред. К. Батыра. - С. 169.
11. Хрестоматия по всеобщей истории государства и права. Ч. 1. - С. 240.
12. Там само.-С. 168.
13. Там само. -С. 264.
14. Там само.-С. 261.
15. Черниловский 3. Всеобщая история государства и права. - М., 1996. -С. 194.
16. Всеобщая история государства и права. / Под ред. К. Батыра. - С. 175.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.