теорії ТП України правовідносини умовно поділяють на 2 основні групи (доктор юридичних наук П.Д, Пилипенко):
1 Індивідуально-трудові (або власне трудові) - які виникають на підставі укладання трудового договору між працівником і роботодавцем. Власне трудові правовідносини за своїм складом є непростими. Їхніми елементами називають правовідносини: робочого часу; часу відпочинку; оплати праці; трудової дисципліни; охорони праці.
2 Колективно-трудові правовідносини (або організаційно-управлінські) - вони виникають між трудовим колективом (чи профспілковим органом) і роботодавцем. Ці правовідносини виходять за межі конкретного підприємства і можуть існувати навіть у масштабах усієї країни: правовідносини із забезпечення зайнятості і працевлаштування; організаційно-управлінські правовідносини в сфері праці; соціально-партнерські правовідносини; правовідносини з професійної підготовки і підвищення кваліфікації кадрів безпосередньо на виробництві; правовідносини з нагляду і контролю за охороною праці та дотриманням трудового законодавства; правовідносини з вирішення трудових спорів.
Усі зазначені правовідносини виникають у зв'язку з працею працівників, але відрізняються суб'єктами, підставами виникнення, характером прав і обов'язків. Головними в цій системі відносин є трудові, навколо яких групуються інші відносини.
Трудові відносини не ототожнювати з відносинами, що пов'язані з працею. Між суб'єктами можуть виникати відносини, предметом яких є виконання певної роботи. Але така праця не завжди створює суспільні трудові відносини і регулюватися вони можуть не трудовим, а цивільним правом (наприклад, договір підряду).
Лише ті відносини, що пов'язані з працею і мають її своїм змістом, визначають порядок і умови застосування праці, спрямовані на організацію самого процесу праці в певній суспільній формі і в своїй сукупності створюють цей процес, є суспільно-трудовими. Зміст суспільних відносин, що виникають із найманої праці при застосуванні громадянами своєї здатності до праці, регулюється і направляється правовими нормами, що надають відносинам правової форми.
У науці ТП поняття трудових правовідносин визначається, виходячи із визначення трудового договору, що дається в ст.21 КЗпП України. Трудові відносини виникають із угоди між працівником і власником підприємства, а також фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому труд.розпорядку, а власник підприємства чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Самі учасники відносин своїми вольовими діями не можуть надати відносинам юридичної форми, якщо відсутня правова норма, що спрямована на регулювання
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.