Правові відносини у сфері трудового права. Поняття правовідносин у системі трудового права

теорії ТП України правовідносини умовно поділяють на 2 основні групи (доктор юридичних наук П.Д, Пилипенко):

1 Індивідуально-трудові (або власне трудові) - які виникають на підставі укладання трудового договору між працівником і роботодавцем. Власне трудові правовідносини за своїм складом є непростими. Їхніми елементами називають правовідносини: робочого часу; часу відпочинку; оплати праці; трудової дисципліни; охорони праці.

2 Колективно-трудові правовідносини (або організаційно-управлінські) - вони виникають між трудовим колективом (чи профспілковим органом) і роботодавцем. Ці правовідносини виходять за межі конкретного підприємства і можуть існувати навіть у масштабах усієї країни: правовідносини із забезпечення зайнятості і працевлаштування; організаційно-управлінські правовідносини в сфері праці; соціально-партнерські правовідносини; правовідносини з професійної підготовки і підвищення кваліфікації кадрів безпосередньо на виробництві; правовідносини з нагляду і контролю за охороною праці та дотриманням трудового законодавства; правовідносини з вирішення трудових спорів.

Усі зазначені правовідносини виникають у зв'язку з працею працівників, але відрізняються суб'єктами, підставами виникнення, характером прав і обов'язків. Головними в цій системі відносин є трудові, навколо яких групуються інші відносини.

Трудові відносини не ототожнювати з відносинами, що пов'язані з працею. Між суб'єктами можуть виникати відносини, предметом яких є виконання певної роботи. Але така праця не завжди створює суспільні трудові відносини і регулюватися вони можуть не трудовим, а цивільним правом (наприклад, договір підряду).

Лише ті відносини, що пов'язані з працею і мають її своїм змістом, визначають порядок і умови застосування праці, спрямовані на організацію самого процесу праці в певній суспільній формі і в своїй сукупності створюють цей процес, є суспільно-трудовими. Зміст суспільних відносин, що виникають із найманої праці при застосуванні громадянами своєї здатності до праці, регулюється і направляється правовими нормами, що надають відносинам правової форми.

У науці ТП поняття трудових правовідносин визначається, виходячи із визначення трудового договору, що дається в ст.21 КЗпП України. Трудові відносини виникають із угоди між працівником і власником підприємства, а також фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому труд.розпорядку, а власник підприємства чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Самі учасники відносин своїми вольовими діями не можуть надати відносинам юридичної форми, якщо відсутня правова норма, що спрямована на регулювання