Суб`єкти трудового права України. Поняття суб'єктів трудового права, їх класифікація

колективних суб'єктів трудового права також належать:

• трудові колективи;
• профспілки та їх об'єднання;
• виборні органи профспілкових організацій;
• інші уповноважені на представництво трудовим колективом органи;
• органи соціального партнерства (Національна рада соціального партнерства, Національна служба посередництва і примирення);
• примирні органи з вирішення трудових спорів;
2. інші суб'єкти трудового права.

Це органи державного нагляду і контролю за додержанням законодавства про працю, охорону здоров'я на виробництві;

• державна служба зайнятості;
• інші державні органи;
• місцеві органи виконавчої влади (місцеві державні адміністрації);
• органи місцевого самоврядування (вуличні, квартальні, будинкові комітети).

Суб'єктів трудового права наділено правовим статусом, до змісту якого входять такі основні елементи:

·  трудова правосуб`єктність (правоздатність та дієздатність);

·  основні трудові права та обов'язки;

·  юридичні гарантії цих прав та обов'язків;

·  відповідальність за порушення трудових обов'язків.

2 Працівники як суб'єкти трудового права

Основними суб'єктами ТП є сторони трудових відносин - працівник і роботодавець. Як уже зазначалося , трудове право регулює працю найманих працівників.

Найманий працівник - це фізична особа, яка працює за трудовим договором на підприємстві, в установі й організації, в їх об'єднаннях або у фізичних осіб, які використовують найману працю.

Як сторона трудового правовідношення працівник володіє трудовою правосуб`єктністю - це сукупність трудової правоздатності (здатності до систематичної, врегульованої нормами права праці) та дієздатності. Правосуб`єктність є лише передумовою до використання праці, а не саме його використання. Право на працю мають усі громадяни, що досягли встановленого віку. Однак правовий статус працівника набувають лише ті громадяни, які вступають в трудові відносини.

В основі трудової правосуб'єктності лежить здатність до праці, що обумовлюється фізичними й розумовими здібностями. Кожний громадянин має право займатися будь - якими видами праці. Але не кожна людина здатна виконувати роботу, вякій суспільство у даний час має потребу. Для цього необхідні професійна підготовка, навики виконання певної роботи, а досить часто навіть досвід. Так, здатність виконувати певну роботу може бути обмеженоювіком (ст.190 КЗпП містить норму про заборону залучення осіб, молодших 18 років, до важких робіт, до підземних робіт), станом здоров'я, інколи навіть статтю (жінки не можуть залучатися на підземні роботи).

Фактична здатність виконувати певну роботу або займатися певною трудовою діяльністю може обмежуватися судом (ст.55 КК України). Однак це може бути лише часткове і тимчасове обмеження трудової правосуб'єктності.

Повне позбавлення трудової правосуб'єктності не допускається.

Певні обмеження передбачені законодавством про працю, які спрямовані на охорону здоров'я працівника на виробництві. Згідно з ч.5 ст. 24 КЗпП заборо-няється укладення трудового договору з громадянином, якому запропонована робота протипоказана за станом здоров'я. Для певних категорій працівників власник зобов'язаний створити пільговий режим праці. Зокрема, особливий характер має правосуб'єктність інвалідів - власник повинен установити таким