Судова система ЄС. Історія становлення Суду ЄС. Особливостi системи

своє провадження тільки ті позови, які передбачені Договором, і має повноваження, гпіег аіш, розглядати позови про анулювання та про бездіяльність, які подаються державами-членами або інституціями ЄС; позови про невиконання зобов’язань; звернення про винесення рішення в преюдиціальному порядку, позови щодо спеціальних угод, укладених між державами-членами, звернення про надання висновків по міжнародних угодах, а також розглядати апеляції на рішення, винесені Судом Першої Інстанції (далі - СПІ) (за винятком випадків, коли юрисдикція належить Суду ЄС, національні суди мають повноваження розглядати скарги на підставі права ЄС¹).

Повноваження Суду тепер виконують два органи, а саме: сам Суд та СПІ.

 СПІ було створено з метою звільнити Суд від певного об’єму роботи, а саме, від певних категорій справ, які потребують детального дослідження фактів. Норма, яка передбачає створення СПІ, міститься у ст. 225 Договору. Ця стаття передбачає, що СПІ „створюється при Суді”. Стаття 225 була введена Єдиним Європейським Актом в 1986 році. Рада ж використала свої повноваження щодо створення СПІ в 1988 році. З моменту свого створення 31 жовтня 1989 року та до 31 грудня 2003 року СПІ прийняв рішення у 3 821 справі. В результаті реформ, започаткованих Ніццьким договором від 26 лютого 2001 року, СПІ став незалежним органом. На додаток, згідно зі ст. 225а Договору при СПІ можуть створюватися судові палати для здійснення в певних сферах своїх повноважень, передбачених Договором.

Суд Європейських Співтовариств складається з:

Суду; та  СПІ[з судовими палатами]

Повноваження    кожного    з    цих    судів,    їх    внутрішня організація, регламенти, тощо, регулюються:

1)  Договорами про створення Співтовариств (в цьому учбовому посібнику аналізуються виключно положення Договору);

2)  Договором про Європейський Союз;

3)  Протоколом до Ніццького договору про Статут Суду від 2001 року (далі-Статут”)¹;

4)  Регламентом Суду ЄС від 1991 року² та Регламентом СПІ Європейських Співтовариств від 1991 року³.

Не дивлячись на зміни у сферах повноважень обох судів, початково передбачені Амстердамським договором, їх назви залишилися незмінними. Суд, згідно з Договорами⁴, залишається Судом Європейських Співтовариств (в англомовній літературі вживається термін іИе Соші о/Л^се о/ іИе Ешореап СоттипШев). Неофіційною назвою Суду ЄС є Європейський Суд Справедливості фе Ешореап Соші о/ Лкіісе). Цю назву не було змінено навіть з огляду на те, що повноваження Суду ЄС стосуються також Третьої Опори Європейського Союзу. Більше того, СПІ вправі приймати рішення по апеляціях на рішення судових палат і, таким чином, діяти в якості суду другої інстанції.

Суд ЄС існує від початку створення першого Співтовариства - Європейського Співтовариства вугілля та сталі. Суд ЄС розглядає та виносить рішення у найбільш важливих справах, які стосуються діяльності Союзу, уніфікованого тлумачення та застосування права ЄС. СПІ був створений    в    основному   з    метою    вирішення   спорів,   які стосуються персоналу. І тільки з прийняттям Ніццького договору СПІ остаточно став автономним органом, звичайним судом загальної юрисдикції. Основні цілі і Суду ЄС, і СПІ викладені в ст. 220 Договору (зі змінами, внесеними Ніццьким договором), в якій говориться, що обидва суди в рамках своїх юрисдикцій „забезпечують дотримання законності при тлумаченні та застосуванні положень цього Договору.”

Отримавши незалежний статус, СПІ все ж таки не згадується в ст. 7 Договору як інститут, який виконує завдання, покладені на Співтовариство