Західноєвропейське мистецтво доби Відродження. Мистецтво Проторенесансу. Творчість Данте, Петрарки, Боккаччо; Н. Пізано, П. Кавалліні, Джотто

Лекція 4

Західноєвропейське мистецтво доби Відродження

План

1. Соціокультурні передумови Відродження.

2. Мистецтво Проторенесансу. Творчість Данте, Петрарки, Боккаччо; Н. Пізано, П. Кавалліні, Джотто.

3. Раннє Відродження. Творчість Ф. Брунелескі, Донателло; Мазаччо, П. делла Франчески, С. Ботічеллі.

4. Високе Відродження в Італії. Творчість Мікеланджело, Леонардо да Вінчі, Рафаеля.

5. Маньєризм як художня течія Пізнього Відродження.

6. Ренесансні традиції в мистецтві України XVI ст.

Література

1. Гнедич П. Всемирная история искусства / П. Гнедич. - М., 1997.

2. Грушевицкая Т. Г. Словарь по мировой художественной культуре / Т. Г. Грушевицкая. - М. : Академия, 2001. - 403 с.

3. История зарубежного искусства / под ред. М. Кузьминой и Н. Мальцевой. 1-е изд. – М., 1971; 2-е изд. – 1980.

4. Калугина О. В. Ведение в историю искусства. Ч. 1. Введение во всеобщую историю искусства / О. В. Калугина. – М. : СГА, – 2006.

5. Культурологія: теорія та історія культури / за ред. І. І. Тюрменка, О. Д. Горбул. – К., 2004.

6. Лазарев В. Н. Старые итальянские мастера / В. Н. Лазарев. - М., 1972.

7. Лекції з історії світової та вітчизняної культури / за заг. ред. А. В. Яртися.– Львів, 1994.

8. Лясковская О. Ф. Французская готика ХII–XIV веков / О. Ф. Лясковская. - М., 1973.

9. Никулин И. Н. Золотой век Нидерландской живописи / И. Н. Никулин. - М., 1982.

10. Петрова О. Г. Введение в историю искусства. История изобразительного искусства от Античности до епохи Возрождения [Электронный ресурс] / О. Г. Петрова. – Режим доступа : http://lib/library.

11. Сак Л. С. Фламандський живопис ХVII століття / Л. С. Сак. - К., 1970.

1. Соціокультурні передумови Відродження.

Відродження або з французької мови Ренесанс – це епоха розвитку загальноєвропейської культури кінця 13 – поч. 17 ст., яка поєднала в собі елементи середньовічної та новочасної культури.

Термін «відродження» вперше використав у 16 ст. італійський архітектор, живописець, історик мистецтва Джорджо Вазарі для означення всеохоплюючого розвитку культури Італії 15 – сер. 16 ст. Звідси поняття «італійське відродження». Проте італійська культура позначилася на всіх європейських країнах, що придало відродженню загальноєвропейського характеру.

Свою назву епоха отримала у зв’язку з тим, що у всіх сферах культури відроджувалися традиції античності, змінюючи середньовічний світогляд.

Передумовою цих змін стали:

1. Зародження в Італії з кінця 13 ст. нових економічних відносин (товарно-грошових, капіталістичних). Після перерви в 500 р. у Італії, Флоренції з 1252 р. знову почали карбувати золоту монету – флорін, що стане міжнародною валютою

2. Поява малої буржуазії, юристів, торгівців, банкірів. З появою нового соціального прошарку з’являються нові суспільно-політичні відносини.

3. Наукові відкриття, винаходи, поява нового світогляду. В астрономії – геліоцентрична система Коперника (Земля обертається навколо своєї осі і Сонця) (1543 р.) і Галілео Галілея (1640 р.), який підтвердив вчення Коперника, що Земля обертається навколо Сонця; вчення про нескінченні світи Джоржано Бруно (1600 р.); закони Кеплера про закономірності руху планет (1630 р.).

Географічні відкриття – у 1492 р. відкриття Колумбом Америки; в 1520 р. відбулася навколосвітня подорож Магеллана; у 1497 р. Васко да Гама проклав морський шлях з Європи в Азію (нові океанічні дороги і пряме підтвердження того, що Земля кругла).

Винаходи: У 1445 р. Іоганн Гутенберг винайшов друкарський верстат (у 16 ст. у Венеції діяло більше 100 друкарень). Отже, це поява книгодрукування з відлитим шрифтом, поширення знань по всій Європі;

винайдення компасу та його використання в прокладанні морських шляхів;

поява артилерії, яка пробивала стіни рицарських замків і сприяла об’єднанню Європи, централізації влади, абсолютизації монархії.

Новий світогляд: було переглянуто церковне уявлення про світ; почала формуватися наукова картина світу, а природознавство звільнятися від теології. У політиці з’явилася ідея сильної держави – макевіалізм.

Особливості Ренесансу.

1. Прагнення до античного ідеалу (відтворення античних творів, сюжетів, тематики; знання латини з 4 років; видання друком творів Ціцерона, Арістотеля, Евкліда, «Іліади» Гомера; Марсіліо Фічіно заснував Платонівську академію і переклав з грецької на латину всі твори Платона та неоплатоників тощо).

2. Перевага зовнішньому світу людини, а не внутрішньому. Мистецтво заполонило оголене тіло (усі можливі образи Венери).

Істинною метою мистецтва, на думку італійців, мало стати відтворення живого людського тіла. Усе інше, за словами Мікеланджело, порожня забава, яку можна надати меншим талантам. «Для мистецтва потрібне одне, - говорив Челліні, - уміти чудово виписати чоловічий і жіночий торс».

3. Антропоцентризм як одна із рис античності. У центрі уваги не Бог і потойбіччя, а земні радощі людини, її молодість і краса.

4. Аристократизм. Це культура верхів, буржуазної аристократії. Характерно, що аристократизм визначався не лише достатками, а і рівнем освіченості.

5. Поява авторства, творчої особистості. Робота відомого майстра коштувала на 20-30% дорожче. Автори почали підписувати ікони.

6. Особливе місце в культурі зайняло мистецтво, через яке найповніше реалізувався творчий потенціал людини і яке безпосередньо впливало на свідомість глядача. Навіть у епоху Античності воно не мало такого значення.

7. Мистецтво Відродження зазнало впливу візантійської культури, з одного боку, і готичної – з другого. Нова культура почала розвиватися в тих італійських містах, які були посередниками в торгівлі й контактах між Сходом і Заходом, між Візантією та Західною Європою.

8. Ідеологією Ренесансу став гуманізм (від лат. humanus, що означає людяний) – це система ідей і поглядів на людину як найвищу цінність. Гуманісти понад усе цінували свободу людини, блаженство земного життя, висміювали церковний аскетизм, пропонували мораль «вседозволеності