Технологічний процес обробки корпусної деталі "Опора напрямна"

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І  НАУКИ  УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ  ТЕХНІЧНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ  УКРАЇНИ

“КИЇВСЬКИЙ  ПОЛІТЕХНІЧНИЙ  ІНСТИТУТ”

МЕХАНІКО – МАШИНОБУДІВНИЙ  ІНСТИТУТ

КАФЕДРА  ТЕХНОЛОГІЇ  МАШИНОБУДУВАННЯ

РГР  N  3

НА ТЕМУ : “ТЕХНОЛОГІЧНИЙ  ПРОЦЕС  ОБРОБКИ  КОРПУСНОЇ  ДЕТАЛІ  “ОПОРА НАПРЯМНА”

ВИКОНАЛИ :                        СТУДЕНТИ  5-ГО  КУРСУ

                                                                                            ГРУПИ МТ-82  ММІ

                                                                                            КРУПКА  В. І.

                                                                                            САД  О. І.

                                                                                            РАДІОНЕНКО  С. В.

                                                                                            ДЕГЕЛЬОВ  І. М.

ПЕРЕВІРИВ:                           доц. БІЛАНЕНКО В.Г.

КИЇВ  2002

2.  ТЕХНОЛОГІЧНИЙ РОЗДІЛ

2.1.  АНАЛІЗ  СЛУЖБОВОТО  ПРИЗНАЧЕННЯ ТА  УМОВИ  РОБОТИ  ДЕТАЛІ  У  ВУЗЛІ

   Аналізуючи креслення деталі можна зробити висновок, що видів та розмірів достатньо для надання повної інформації про деталь. Після більш глибокого аналізу креслення виникли зауваження, що до правильності зображення різьбових кріпильних отворів та не наведені деякі розміри, тобто глибина різьбових кріпильних отворів та зображення на одному з видів уступу.

   Матеріал, з якого виготовлено опору напрямну – СЧ25  ГОСТ 1412 – 85, задовільняє умовам роботи деталі у вузлі.

2.2.  ВИЗНАЧЕННЯ  ТИПУ  ВИРОБНИЦТВА

      Тип виробництва – це класифікаційна категорія виробництва, яка визначає ознаки широти номенклатури, регулярності, стабільності і об´випуску деталі.

Розрізняють такі типи виробництва :

1.Одиничне.

2.Серійне.

2.1 Малосерійне.

2.2 Середньосерійне.

2.3 Великосерійне.

3 Масове.

      Одиничне виробництво – виробництво, при якому вироби випускаються в невеликій кількості і відрізняються від інших, як конструктивно, так і за розміром. Заводи одиночного виробництва обладнані універсальними верстатами, при роботі яких використовується універсальний інструмент та універсальні пристосування.

      Серійне виробництво – виробництво, при якому виготовлення виробів робиться серіямі, що складаються з однотипних, як по конструкції, так і по розмірам виробам. Вся серія виготовлюється одночасно. Використовуються разом з універсальним спеціалізоване обладнання, спеціальний інструмент, спеціальна остнастка.

       Масове виробництво – виробництво, при якому велика кількість однакових виробів виготовляється шляхом безперервного виготовлення з застосуванням однакових операцій на постійних робочих місцях.

       Вибір типу виробництва здійснюється за:

- річною програмою випуску;

- масою виробу.

Кожний тип виробництва характеризується коефіцієнтом закріплення операції (Кз.о.).Значення коефіцієнта закріплення операції приймається для планового періоду, рівному одному місяцю, та розраховується за формулою:

         Σ ТО

Кз.о. = ———

          Σ  РМ

де Σ ТО – число технологічних операцій;

        Σ РМ – число робочих місць з різними операціями.

Згідно з ГОСТ 3.1108 – 74:

1.  Кз.о. = 1 – масове виробництво.

2.  1 < Кз.о. < 10 – великосерійне виробництво.

3.  10 < Кз.о. < 20 – середньосерійне виробництво.

4.  20 < Кз.о. < 40 – малосерійне виробництво.

5.  Кз.о. ≥ 40 – одиничне виробництво.

В будь- якому технологічному процесі потрібно прямувати до кращого використання обладнання, як по технічним можливостям так і по часу роботи. Тому при малому завантаженні його слід довантажувати подібними операціями по обробці інших деталей, якщо такий варіант є можливим з організаційної та економічної точки зору. Можливість збільшення коефіцієнта завантаження обладнання цим шлахом може бути встановлена при аналізі або проектуванні виробничого процесу всього цеху або хоча б його декількох дільниць.

   Відповідно до малосерійного типу виробництва та маси деталі –1,7 кг (за попередніми розрахунками) приймаємо річний обсяг – 5000 шт.та коефіцієнт закріплення операції Кз.о.=30.

2.3.  ВІДПРАЦЮВАННЯ  КОНСТРУКЦІЇ  ДЕТАЛІ  НА  ТЕХНОЛОГІЧНІСТЬ

   Технологічність – це властивості виробу, які забезпечують найбільшу простоту реалізації технологічного процесу.

   Відпрацювання деталі на технологічність необхідно проводити під час її конструювання.Вимоги до технологічності конструкції деталі встановлені ГОСТ 14.204 – 73:

-  конструкція деталі повинна складатись зі стандартних та уніфікованих конструктивних  

   елементів або бути стандартною в цілому:

-  деталь повинна виготовлятись зі стандартних та уніфікованих заготовок або заготовок,

   отриманих раціональними методами;

-  розміри та поверхні деталі повинні мати оптимальні ступені точності та параметр шорсткості;

- фізико – хімічні та механічні властивості матеріалу, жорсткості деталі, її форма та розміри

   повинні відповідати вимогам технології виготовлення;

-  покажчики базової поверхні деталі повинні забезпечувати точність установки, обробки

    та контролю;

 - конструкція деталі повинна забезпечувати можливості використання типових і стандартних

   технологічних процесів її виготовлення.

2.3.1.  ЯКІСНЕ ВІДПРАЦЮВАННЯ КОНСТРУКЦІЇ ДЕТАЛІ НА ТЕХНОЛОГІЧНІСТЬ