Аналіз робочої програми навчальної дисципліни “Об’ємні гідромашини і гідропередачі”, страница 4

- відсутність елементарної розрахункової роботи по розрахунку і вибору гідроапаратури. В робочих програмах попередніх років була ще одна індивідуальна робота, для якої курсовий проект є логічним продовженням. Ця розрахункова робота допомагала студентам правильно розраховувати найпростіші гідропередачі і підбирати гідроапаратуру, слугувала гарною основою для розрахунку більш складних гідросистем під час виконання бакалаврської роботи.

3. Реалізація принципу доступності

Принцип доступності полягає в необхідності відповідності змісту, методів і форм навчання віковим особливостям учнів, рівню їх розвитку. Проте доступність не повинна підмінятися «легкістю », навчання не може обійтися без напруги розумових сил учнів. Цей принцип нібито врівноважує терези принципів: складність змісту навчального матеріалу компенсується майстерним викладанням педагога.

Основна вимога цього принципу — не допустити непосильного навчання для даної категорії учнів, проводити його таким чином, щоб учні могли свідомо засвоювати загальнонаукові та професійні знання, практичні навички й уміння, повністю використовуючи свої інтелектуальні й фізичні можливості. В іншому разі дидактичний процес матиме тільки формальний характер, може призвести до втрати віри у свої здібності і, відповідно, формувати пасивне ставлення учнів до навчально-пізнавальної діяльності.

Принцип доступності залежить від багатьох факторів, одними з головних є:

1. Урахування  професійних знань, практичних навичок і вмінь учнів;

2. Перехід від простого до складного, від нижчого до вищого, від відомого до невідомого, від легкого до важкого;

3. Поступового нарощування складності теоретичного і практичного матеріалу;

4. Проведення занять з максимальним напруженням  розумових сил учнів.

Насправді, як видно з робочої програми перший пункт виконується, оскільки курс “Об’ємні гідромашини і гідропередачі” викладається тільки після вивчення в повному обсязі студентами загальноінженерних (“Теоретична механіка”, “Технічна механіка і деталі машин”, “Опір матеріалів”)  та спеціальних  (“Гідромеханіка”, “Механіка рідини та газу”, “Гідравліка і гідропневмосистеми”, “Теорія автоматичного управління і динаміка гідропневмосистем”) курсів. Тобто знань студента вистачає для подальшого вивчення більш складних спеціальних курсів.

Пункти 2 і 3 також виконуються, оскільки, весь курс починається з ознайомлення основами теорії об’ємних, основними визначеннями, класифікацією гідромашин, приведення основних характеристик. Надалі йде розгляд найпростіших типів гідромашин з подальшим ознайомленням з більш складними різновидами гідроагрегатів, надалі розглядаються типи регулювання машин. Тобто як і було сказано вище відбувається перехід «від простого до складного, від нижчого до вищого, від відомого до невідомого».

Хоча в робочій програмі не зазначено, але кожна лекція починається викладачем з вибіркового усного опитування на тему пройденого матеріалу; матеріалу, який необхідно було підготувати на дану лекцію; чи матеріалу для самостійного опрацювання. Крім того під час лекції відбуваються додаткові дискусії викладача зі студентами на конкретні питання, що розглядаються під час заняття. Таким чином, учні, які зацікавленні в засвоєнні матеріалу, намагаються весь час підтримувати свою увагу на досить високому рівні. Тому предмет не здається їм досить легким, але при цьому вони закріплюють і збагачують свої знання з даної дисципліни і слідкують за матеріалом,що їм викладають. Отже фактори 3 і 4 також виконуються.

4. Реалізація принципу наочності

Принцип наочності навчання вимагає залучення до сприймання всіх органів чуття учня. Принцип використовується з стародавніх часів. У сучасній дидактиці наочність розуміють ширше, ніж безпосередні зорові сприймання. Вона включає також сприймання через моторні, тактильні чуття. Тому до наочних засобів належать і лабораторне обладнання, і статичні та динамічні навчальні посібники.

Класична дидактика встановила принцип наочності, виходячи з того очевидного факту, що успішним виявляється таке навчання, яке починається з розгляд речей, предметів, процесів і подій навколишньої дійсності. Наочність і особливо спостереження натуральних об'єктів, взятих в їх природних умовах, поза сумнівом, має велике значення і є вихідним пунктом знань. Вона дає учням повну переконаність в істинності спостережуваного явища.