Основи організації виробничих процесів. Виробнича структура підприємства, страница 6

Виробничий процес реалізується на підприємствах – основній, базовій ланці економіки. Тому завдання оптимальної просторової організації виробничого процесу, за своєю суттю, є завданням оптимальної просторової організації як самого підприємства, так і його окремих підрозділів і компонентів, включаючи й окремі робочі місця.

Критерієм оптимальної просторової організації підприємства в цілому є мінімум витрат, пов’язаних з реалізацією його зовнішніх зв’язків. Це насамперед зв’язки з постачальниками (джерелами) ресурсів (постачальницькі зв’язки) і зв’язки зі споживачами продукції підприємства (збутові зв’язки). Крім того, на просторове розташування підприємства впливають умови і характер виробничого процесу (приміром, ступінь екологічної небезпеки виробничих процесів), а також інші фактори.

Критерієм оптимальної просторової організації окремих підрозділів і компонентів підприємства є мінімум витрат, що пов’язані з реалізацією його внутрішніх зв’язків, обумовлених виробничою структурою підприємства.

Організація виробничих процесів у просторі є способом просторового сполучення основних, допоміжних і обслуговуючих процесів на території підприємства. Відповідно до цього підприємство являє собою просторовий комплекс різних, пов’язаних один з одним цехів і господарств.

Виробнича структура підприємства – склад цехів та служб підприємства і форми взаємозв’язків між ними (рис. 2.7).

Цех - основний виробничий підрозділ підприємства, що виконує покладену на нього частину виробничого процесу.

Цехи складаються з виробничих дільниць, кількість яких визначається масштабами виробництва, складністю виконуваних робіт, складом устаткування, кваліфікацією робітників тощо.

Залежно від належності до тієї чи іншої стадії розрізняють такі цехи.

Основні – цехи, у яких безпосередньо здійснюється процес виготовлення продукції, на якій спеціалізується підприємство.

Основні цехи класифікуються залежно від стадії виробництва (заготівельної, обробної, складальної) на такі:

-  заготівельні– ливарні, ковальські, пресові і т. ін.;

-  обробні – механоскладальні, деревообробні, термічні, гальванічні, фарбувальні і т.д.;

-  складальні– цехи вузлового і загального складання, цехи фарбування готових машин тощо.

До допоміжних відносять інструментальні, ремонтні, модельні й інші цехи, завданням яких є забезпечення основного виробництва інструментом, технологічним оснащенням, а також здійснення ремонту устаткування, будинків і споруд.

Обслуговуючі господарства заводу (складське, транспортне, енергетичне і т.п.) служать для забезпечення відповідних потреб основних і допоміжних цехів.

Характер виробничої структури підприємства залежить від видів його діяльності, основними з яких є такі: науково-дослідна, виробнича, управлінська.

Виробнича структура підприємства визначається факторами:

1) особливостями продукції, що випускається (спеціалізацією підприємства);

2) обсягом випуску продукції (масштабом виробництва) і трудомісткістю її виготовлення;

3) характером і формами взаємозв'язку з іншими підприємствами (рівнем кооперування);

4) способами виготовлення продукції (складом і характером технологічних процесів, що застосовуються).

Залежно від особливостей кінцевої продукції, що випускається підприємством, розрізняють підприємства, що спеціалізуються на випуску готових виробів, деталей, вузлів. Відповідно до цього вони мають предметну і вузлову (подетальну) спеціалізації. Розрізняють підприємства, що спеціалізуються на виконанні окремих технологічних процесів (наприклад, ливарні заводи, що роблять заготовки - відливки), вони мають технологічну спеціалізацію. Є підприємства, що спеціалізуються на наданні послуг і, відповідно, вони належать до підприємств із функціональною спеціалізацією.

На основі виробничої структури підприємства розробляється генеральний план підприємства. Під генеральним планом підприємства розуміють просторове розміщення всіх цехів і служб, а також транспортних шляхів і комунікацій на території підприємства. При розробленні генерального плану забезпечується принцип прямоточності. Всі елементи виробничого процесу повинні бути розміщені відповідно до послідовності його виконання.

Виробнича структура підприємства повинна забезпечувати найбільш оптимальне сполучення в часі і просторі роботи всіх ланок виробничого процесу.

Виробнича структура підприємства динамічна, і її зміна визначається різними факторами: технічним прогресом, розвитком спеціалізації і кооперування тощо.

2.3.2 Виробнича структура та спеціалізація цехів підприємства

Основною структурною виробничою одиницею підприємства є цех. В основу організації цехів покладені принципи концентрації і спеціалізації.

Форми спеціалізації основних цехів підприємств залежать від стадій, у яких відбуваються виробничі процеси, а саме:

а) заготівельна стадія – та на якій із сировини і матеріалів одержують заготовки, що наближені за формою і розмірами до готових деталей;

б) обробна стадія – на якій предмети праці перетворюються в готові деталі;

в) складальна стадія – яка передбачає складання деталей в окремі частини виробу та загальне його складання.

Відповідно до цього спеціалізація цехів набирає таких форм: технологічної, предметної чи предметно-технологічної (змішаної).

Технологічна спеціалізація заснована на єдності застосовуваних технологічних процесів при дуже широкій номенклатурі виробів, що обробляються.

Прикладом цехів технологічної спеціалізації можуть бути: ливарні, ковальські, термічні, гальванічні; серед механообробних цехів – токарні, фрезерні, шліфувальні й інші.

Технологічна спеціалізація цехів застосовується в одиничному і дрібносерійному виробництвах.

Предметна спеціалізація заснована на зосередженні діяльності цехів на випуску однорідної продукції.

Предметну форму спеціалізації цехів можна застосовувати при випуску одного чи двох виробів, при великому обсязі і високому ступені стабільності випуску виробів.