Міжопераційні перерви (Тмо.сер.) мають велику питому вагу в тривалості виробничого циклу і вимагають обґрунтованого підходу до їх визначення. Використовуються різні методи для визначення тривалості міжопераційних перерв: дослідний, статистичний, графічний, аналітичний.
Аналітичним шляхом, як правило, визначається середня тривалість однієї перерви між парою суміжних операцій для всіх видів продукції по підприємству в цілому. Загальна тривалість міжопераційних перерв у такому разі дорівнює
(2.11)
Тривалість природних процесів (Тпр.) береться за нормативами трудомісткості, що розробляються у процесі технічного нормування праці.
Виходячи з цього, тривалість виробничого циклу дорівнює
, (2.12)
де Тзм - тривалість зміни, година/зміну; n –
кількість змін роботи, змін/добу; Кк – коефіцієнт
календарності (
).
2.2.3 Розрахунок та аналіз виробничого циклу складного процесу
Складний виробничий процес пов’язаний з виготовленням виробу, що складається з ряду деталей, вузлів, агрегатів та характеризується як послідовним, так і паралельним виконанням операцій над різними предметами праці.
Побудова складного виробничого процесу в часі проводиться, щоб визначити виробничий цикл, координувати окремі виробничі процеси, одержати вихідну інформацію для планування виробництва.
Структура виробничого циклу складного процесу визначається складом операцій та зв'язками між ними. Взаємозв'язок окремих операцій та процесів обумовлюється схемою складання виробу та умовами виробництва. Схема складання виробу може бути надана у вигляді віялової (ієрархічної) діаграми (складальної схеми) виробу. На рис. 2.5 представлена віялова діаграма складання умовного виробу.
 |
Рисунок 2.5 - Віялова діаграма складання виробу В
Позначення на малюнку - В – процес складання виробу в цілому (генеральне складання); Ск1, Ск2, Ск3, Ск4, Ск5 - складання окремих складальних одиниць; Д1, Д2, Д3, Д4, Д5, Д6, Д7, Д8, Д9 - процеси виготовлення деталей.
На основі віялової діаграми виробничий цикл складного процесу може бути зображений у вигляді стрічкового (циклового) або сіткового графіка (рис. 2.6 а). Графік побудований за умови, коли виготовлення деталей та складання виробу не лімітуються складом обладнання, площами, трудовими ресурсами, тобто в цьому випадку можлива максимальна паралельність робіт. Тривалість такого циклу буде мінімальною.
Однак умови виробництва, обмежені ресурси можуть вимагати послідовного виконання деяких робіт. Якщо, наприклад, складальні одиниці Ск 1 та Ск 2 складаються та налагоджуються на одному і тому самому складальному стенді перед тим, як передаються на генеральне складання, то це призведе до зміни циклового графіка і, як правило, до збільшення циклу (рис. 2.6 б).
Розрахунок тривалості виробничого циклу складного виробничого процесу виконують за формулою
|
|
(2.13) |
де n – кількість простих виробничих процесів; Тj – виробничий цикл j – го простого процесу; kпар – коефіцієнт паралельності робіт складного процесу (визначається дослідним шляхом); Тпер – час перерв між операціями і простими процесами.
2.2.4 Економічне значення та шляхи скорочення тривалості виробничого циклу
Скорочення тривалості виробничого циклу має важливе економічне значення. Чим менша тривалість виробничого циклу, тим більше продукції за одиницю часу можна випустити, тим вище використання основних засобів виробництва і менша потреба в оборотних коштах, вища фондовіддача.
а)
б)
Рисунок 2.6 – Цикловий графік виготовлення виробу
Основними напрямками скорочення тривалості виробничого циклу є такі:
- спрощення й удосконалення технологічних процесів виготовлення виробів;
- уніфікація і стандартизація складових частин виробу, його конструктивних елементів, елементів технологічних процесів, устаткування, оснащення, організації виробництва;
- скорочення питомої ваги механічно оброблюваних деталей;
- дотримання основних принципів організації виробничих процесів;
- механізація й автоматизація контрольних, транспортних і складських операцій;
- скорочення часу природних процесів шляхом заміни їх відповідними технологічними процесами;
- зведення до мінімуму перерв, викликаних міжопераційним пролежуванням, і перерв партіонності за рахунок застосування паралельного і паралельно - послідовного способів руху предметів праці та поліпшення системи планування.
Висновки
1 Тривалість виробничого циклу – це календарний проміжок часу, протягом якого предмет праці проходить всі операції виробничого процесу чи окремої його частини і перетворюється в готову продукцію.
2 Структура виробничого циклу поєднує час робочого періоду і час перерв; визначається складом операцій і характером зв’язків між ними.
Виробничий цикл деталі зазвичай називають простим, а виробу чи складальної одиниці – складним.
3 Тривалість циклу простого процесу залежить від способу передачі предметів праці з операції на операцію. Існує три види руху (способу передачі) предметів праці: послідовний, паралельний і паралельно-послідовний (змішаний).
Самим тривалим є цикл із послідовною передачею деталей з операції на операцію.
4 Виробничий цикл складного процесу охоплює виробничі цикли виготовлення всіх деталей, складання всіх складальних одиниць, час генерального складання виробу, час контролю, регулювання і налагодження.
5 Підвищення ступеня безперервності виробничого процесу і скорочення тривалості циклу досягається, по-перше, підвищенням технічного рівня виробництва, по-друге, заходами організаційного характеру. Обидва шляхи взаємозалежні і доповнюють один одного.
2.3.1 Виробнича структура та спеціалізація підприємств
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.
,