Філософія: Тестові завдання. Теми № 1-12: Філософія як світогляд, її призначення, зміст і функції. Соціальна філософія

Виникненню античного філософського світогляду передував:

1. релігійний світогляд;

2. міфологічний світогляд;

3. науковий світогляд.

Підґрунтям виникнення античної філософії була культура:

1. Давнього Риму;

2. Давньої Греції;

3. Давньої Індії;

4. Давнього Єгипту.

Поняттям «Логос» у філософському вченні Геракліта позначається:

1. всезагальний закон, якому підкоряється все в світі;

2. всезагальна змінність речей;

3. божественне Слово;

4. один з першоелементів буття.

Філософ, який вважав логіку головним інструментом пізнання, - це:

1. Платон;

2. Аристотель;

3. Демокріт;

4. Піфагор.

Рух давньогрецького світогляду «від міфу до логосу» та виникнення на цій основі філософії означає:

1. відділення розумової праці від фізичної;

2. перехід від релігійного до наукового сприйняття дійсності;

3. перехід від образного до понятійного мислення;

4. виникнення віри у нездоланну долю.

Поняття «антична філософія» включає лише філософію Стародавньої Греції:

1.  так;

2.  ні.

Поняття «антична філософія» включає в себе філософські знання стародавніх Греції та Риму:

1.  так;

2.  ні.

Першим етапом античної філософії вважається:

1.  давньогрецька висока класика;

2.  давньогрецька натурфілософія;

3.  еллінізм;

4.  давньоримська філософія.

Хто вважається  засновником давньогрецької філософії?

1. Платон;

2. Піфагор;

3. Фалес;

4. Епікур.

Хто з філософів вважав першопочатком вогонь?

1. Анаксимандр;

2. Анаксимен;

3. Протагор;

4. Геракліт.

Хто з філософів утверджував в якості першопочатку воду?

1. Парменід;

2. Демокріт;

3. Фалес;

4. Зенон.

Який філософський напрямок розвивав у своїх поглядах Демокріт?

1. телеологізм;

2. атомизм;

3. стоицизм;

4. скептицизм. 

Що є характерним  для скептицизму?

1. сумнів;

2. переконання;

3. одкровення;

4. осяяння.

Основна проблема давньогрецької натурфілософії полягала у:

1.  пошуку місця людини у світі;

2.  пошуку першопочатку буття;

3.  пошуку співвідношення матерії та форми.

Проблема місця людини - індивіда у світі була основною для античної філософської класики:

1.  так;

2.  ні.

Давньогрецький філософ Платон започаткував напрямок:

1.  скептицизм;

2.  ідеалізм;

3.  матеріалізм;

4.  діалектичний матеріалізм.

«Платон мені друг, але істина дорожча» - це вислів давньогрецького філософа:

1.  Демокріта;

2.  Епікура;

3.  Арістотеля;

4.  Зенона.

Кому належить відома фраза: " в одну і ту ж річку неможна увійти двічі, і неможливо застигнути смертну природу в одному й тому ж стані. Вона утворюється і розчиняється, наближається і віддаляється"?:

	1.  Демокріт;
	2. Анаксімандр;
	3.  Геракліт ;
	4. Діоген ;
	5. Фалес .

Коли Арістотель проголошував "Платон мій друг, але істина дорожча", то він мав на увазі таке:

	1. ідея і річ тотожні;
	2. єдине є синонімом ідеї;
	3. світ ідей - це особлива, надчуттєва реальність.

Погляди якого філософа нагадує Вам поезія В.Соловйова:

«Милый друг, иль ты не знаешь, что всё видимое нами –

Только призрак, только тени от незримого очами?»:

	1. Сократ;
	2. Піфагор;
	3. Платон;
	4.  Арістотель.

«Архе» у давньогрецькій філософії – це поняття для позначення:

1.  сутності речей;

2.  першопочатку буття;

3.  гармонії між внутрішнім та зовнішнім в людині;

4.  імпульсів до філософування.

Поняття «ейдос» тотожне поняттю «ідея» в філософії Платона:

1.  так;

2.  ні.

Рух давньогрецького світогляду «від міфу до логосу» та виникнення на цій основі філософії означає:

1. відділення розумової праці від фізичної;

2. перехід від релігійного до наукового сприйняття дійсності;

3. перехід від образного до понятійного мислення;

4. виникнення віри у нездоланну долю.

Платон був представником філософської школи:

1.  скептиків;

2.  епікурейців;

3.  неоплатоніків;

4.  жодної з названих.

Першопочатком буття вважав число давньогрецький філософ:

1.  Фалес;

2.  Анаксімандр;

3.  Геракліт;

4.  Піфагор.

Першопочатком буття вважав повітря  давньогрецький філософ:

1.  Фалес;

2.  Анаксімен;

3.  Геракліт;

4.  Піфагор.

Вислів «Я знаю, що нічого не знаю, але інші не знають навіть і того» належить давньогрецькому філософу:

1.  Платону;

2.  Аристотелю;

3.  Сократу;

4.  Протагору.

Софістів найбільше цікавив у філософії пошук істини:

1.  так;

2.  ні.

Теза «Людина є мірою всіх речей» належить давньогрецькому філософу:

1.  Сократу;

2.  Протагору;

3.  Горгію;

4.  Аристотелю.

Сократ називав свій метод філософування:

1.  риторикою;

2.  діалектикою;

3.  майєвтикою;

4.  софістикою.

Заклик «Пізнай себе!» належить давньогрецькому філософу:

1.  Платону;

2.  Аристотелю;

3.  Сократу;

4.  Епікуру.

Головною метою свого філософування Сократ вважав:

1.  пошук першопочатку буття;

2.  пошук істини;

3.  пошук справедливості;

4.  викриття брехні та заблудження.

Назвіть два твори філософа Платона:

1_______________

2_______________

Назвіть два твори філософа Арістотеля::

1_______________

2_______________

Хто є автором твору «Держава»?

1.  Аристотель;

2.  Платон;

3.  Епікур;

4.  Сократ.

Хто є автором твору «Метафізика»?

1.  Платон;

2.  Аристотель;

3.  Марк Аврелій;

4.  Тіт Лукрецій Кар.

Які з наведених творів належать Платону?

1.  «Тєетет»;

2.  «Держава»;

3.  «Тімей»;

4.  «Апологія Сократа;

5.  «Нікомахова етика».

Які з наведених творів належать Аристотелю?

1.  «Держава»;

2.  «Нікомахова етика»;

3.  «Метафізика»;

4.  «Топіка».

В філософії Платона первинними та єдино істинними є:

1. ідеї;

2. матеріальні речі.

Представники античної філософії періоду еллінізму зміщують акцент у філософуванні на:

1.  пошук шляхів захисту окремого індивіда;

2.  проблему сутності речей;

3.  співвідношення матерії та форми;

4.  пошук гармонії світу.

Значення античної філософії для подальшого розвитку культури полягає у тому, що вона:

1.  заклала підвалини західноєвропейської філософії;

2.  заклала підвалини східного способу філософування;

3.  сприяла зміцненню  Римської імперії;

4.  заклала підвалини конфронтації західного та східного способів філософування.

Ідея автономії людського духу  - це вихідне положення:

1.  натурфілософії;

2.  античної високої класики;

3.  пізньої античної класики (завершального циклу античної філософії).

Елліністична філософія відноситься до етапу:

1.  античної натурфілософії;

2.  античної високої класики;

3.  античної пізньої класики.

Творчість античного філософа Геракліта відноситься до етапу:

1.  натурфілософії;

2.  високої класики;

3.  пізньої класики.

Творчість античного філософа Епікура відноситься до етапу:

1.  натурфілософії;

2.  високої класики;

3.  пізньої класики.

Творчість античного філософа Аристотеля відноситься до етапу:

1.  натурфілософії;

2.  високої класики;

3.  пізньої класики.

Творчість античного філософа Піфагора відноситься до етапу: