Історія України: Навчальний посібник для студентів неісторичних спеціальностей

Світлична В.В.

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ

РЕКОМЕНДОВАНО

Міністерством освіти і науки України

як навчальний посібник для студентів

неісторичних спеціальностей

вищих закладів освіти

Автор:                  Світлична Валентина Василівна

Рецензенти:       Греченко Володимир Анатолійович, доктор історичних наук, професор, начальник кафедри українознавства Університету внутрішніх справ (м. Харків)

Кравченко Володимир Васильович, доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри українознавства Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для вищих закладів освіти (Лист № 21707 від 10.05.2000)

Огляд історії України подається з позицій сучасної концепції вітчизняної історії.

Посібник створено з урахуванням особливостей методики дистанційної освіти. Його побудова, стиль та дизайн сприяють найбільш ефективному засвоєнню студентами навчального матеріалу при відсутності безпосередніх контактів з викладачем. В організації самостійної роботи з посібником допоможуть наведені методичні рекомендації. Збірник вправ з відповідями до них дають можливість здійснювати самооцінку і самоконтроль у процесі навчання.

Відповідальний за випуск: О.М.Богатіщев

Коректор: Л.М.Головаш

Комп'ютерна верстка: О.М.Алексенко

© Харківська філія Української академії банківської справи

Харків, просп. Перемоги, 55

Інформаційно-видавничий центр

Харківської філії Української академії банківської справи
Вступ

Дистанційне навчання на основі паперових матеріалів

Сьогодні цивілізований світ енергійно впроваджує дистанційне навчання. Ця форма навчання вже у своїй назві передбачає здійснення навчання на відстані від навчального середовища. Дійсно, студенти отримують освіту на певній відстані від освітніх установ, від безпосереднього контакту з викладачами та іншими студентами.

Розвитку і поширенню дистанційного навчання сприяють його очевидні переваги перед традиційними системами освіти. Перш за все, це:

·  Надання рівних освітніх можливостей для тих, хто навчається, у будь-яких районах країни при збереженні якості освіти.

·  Можливість отримати відповідні кваліфікацію та знання, поєднавши необхідність працювати з потребою навчатися.

·  Максимальна індивідуалізація навчання, викладачі відгукуються на індивідуальні потреби й інтереси кожного студента. Студенти мають змогу навчатися у зручний для себе час, у зручному місці й у зручному темпі, на відміну від навчання за регламентованим розкладом.

·  Значні фінансові переваги як для студентів, так і для освітніх закладів та роботодавців. Уже доведено, що дистанційна освіта обходиться на 50% дешевше від традиційних форм навчання.

В Україні, яка активно інтегрується в світовий освітній простір, дистанційні форми навчання набувають популярності, знаходять все більше прихильників як серед освітніх закладів, так і серед тих, хто навчається. У зв'язку з цим постає завдання розробки власної концепції та методологічних підвалин дистанційної освіти, розбудови її інфраструктури. Значна робота по розв'язанню проблем дистанційної освіти, створенню її науково-дослідного потенціалу вже здійснюється деякими українськими вузами та дослідними установами, зокрема Інститутом кібернетики НАН України, Інститутом розвитку людини при Академії інженерних наук, Харківським політехнічним університетом.

Великий доробок у введенні дистанційного навчання мають вищі заклади освіти Національного банку України, в яких при технічній допомозі фонду НОУ-ХАУ та у співробітництві з англійською компанією "Design for Learning" впроваджена ефективна програма дистанційного навчання для банкірів. Навчання здійснюється переважно на основі спеціалізованих паперових матеріалів, досвід створення і використання яких є особливо цінним для України. Адже рівень інформатизації українського суспільства залишається незадовільним, він становить сьогодні всього від 2-х до 2,5 відсотка порівняно з розвиненими країнами Заходу. Можливості навчальних закладів у використанні засобів телекомунікацій та електронних видань є надзвичайно обмеженими.

У 1998 р. Верховна Рада України прийняла Закон "Про національну програму інформатизації", яка передбачає створення в країні глобальної