Проектування технологічного процесу механічної обробки деталі «Вал первинний 150.37.104», страница 5

Порівнявши ці два способи, обираємо варіант 1, тому що він більше підходить для даного типу виробництва. Поверхня для обробки відкрита і дозволяє використовувати черв’ячну фрезу. Задані вимоги  по точності та шорсткості легко отримуються при використані прийнятого методу. При використанні другого варіанту ми отримуємо не обґрунтовані точностні параметри, котрі підвищують економічну вартість операції. Отже варіант 1 є більш оптимальним, тому у технологічному процесі використовуємо саме його.  

Поверхня 2,3,8,12.

Ці поверхні є фасками, котрі технологічно необхідні для нормальної роботи деталі та у процесі зборки цієї деталі у вузол – коробки зміни швидкостей. Процес отримання фасок є не принципово важливим і доцільно здобувати їх точінням у режимі копіювання з основним контуром валу. При чорновому точінні отримується потрібний клас точності та шорсткості згідно з конструктивними вимогами на робочому кресленні.

Цей варіант є одним оптимальним рішення для реалізації цієї операції.

Поверхня 4,7,9,11.

Ці поверхні виступають технологічно необхідними у процесі обробки деталі та не несуть принципово важливих функцій у роботі вузла. Канавки необхідні для виходу шліфувального кругу під час шліфування. Вони мають просту конструкцію та вимагають невисокої точності та шорсткості. Тому доцільно обробляти ці поверхні разом з формуванням основного профілю деталі на гідрокопіювальній операції.

Проточка канавок  на гідрокопіювальній операції є єдиним оптимальним методом їх отримання в умовах масового виробництва. 

Поверхня 5.

Поверхня 5 є дільницею валу на Æ65k6 довжиною Д і одночасно є базовою поверхнею для посадки підшипника. Тому її обробка вимагає досить високих параметрів по точності та шорсткості поверхні. У машинобудуванні є велика кількість способів для отримання циліндричної поверхні такого класу точності та шорсткості. Наведемо декілька варіантів:

З наведених варіантів обираємо варіант 1. В умовах масового виробництва цей метод найбільш характерний. Отримання поверхні першим способом гарантує оптимальне використання обладнання та дає можливість здобути саме ті параметри по точності та шорсткості, яки задані на робочому кресленні. Варіант 2 дає необґрунтовані точностні параметри, які  вищі ніж потрібні. Через використання тонкого шліфування собівартість деталі буде вищою.

Поверхня 6.

Поверхня 6 є шліцьовою поверхнею валу Æ65мм. на довжині 390мм. На ній базується зубчаста муфта та рухомі шестерні коробки зміни швидкостей. Тому ця поверхня повинна бути досить точною. Оптимальним варіантом обробки шліцьових поверхонь у масовому виробництві є фрезерування, тому пропоную на цій операції наступний варіант обробки: