Етапи реформування Укрзалізниці та завдання локомотивного господарства

Етапи реформування Укрзалізниці та завдання локомотивного господарства

Залізниця завжди була і залишається базовою галуззю економіки України. На сьогоднішній день на залізничні перевезення приходиться близько 88% вантажообігу та 50% пасажирообороту. Серед основних завдань Укрзалізниці на найближчі роки є забезпечення зростаючих потреб національної економіки і населення в пасажирських та вантажних перевезеннях, підвищення якості та зменшення собівартості перевезень при одночасному підвищенні якості послуг.

Головною особливістю залізничного транспорту України на сьогоднішній день є те, що він стоїть на порозі реформування. 27 грудня 2006 року Кабінетом Міністрів України була схвалена Концепція Державної програми реформування залізничного транспорту. За рахунок реформування керівництво Укрзалізниці надіється залучити інвестиції для оновлення рухомого складу і модернізації доріг, а також створити умови для конкуренції у сфері залізничних перевезень. Згідно з проектом, реформування галузі передбачається проводити поетапно, впродовж дев’яти років. На першому етапі реформування (2006-2008 роки) на базі Укрзалізниці, залізниць та інших галузевих підприємств буде створена Державна акціонерна компанія (ДАК) «Українські залізниці», 100% акцій якої належатимуть державі. На другому етапі (2008-2010 роки) роки буде проходити подальша ринкова трансформація галузі та сторення умов для поступового зменшення перехресного субсидіювання пасажирських перевезень за рахунок вантажних. А на третьому етапі (2011-2015 роки) держава розмежує управління інфрастуктурою, залізницями, вокзалами, станціями, пасажирськими та вантажними перевезеннями.

Зміни в економіці після 1991 року і розрив зв’язків обумовили падіння виробництва, валового національного продукту і відповідно зниження об’ємів перевезень. Так, в період 1991-1999 років вантажопотік залізничного транспорту зменшився порівняно з 1990 роком в 3,1 рази, пасажиропотік – в 1,7 рази. Позитивні зміни в економіці і постійна робота по нарощуванню об’ємів міжнародних транзитних перевезень привели до збільшення (з 2000 р.) об’єму перевезень. В 2004 р. вантажопотік збільшився порівняно з 1999 р. у 1,5 рази. У 2006 році рівень транзитних перевезень досягнув обсягу 56,7 млн. т, що на 4,8 млн. т (або на 9%) більше ніж у 2005 році. Відповідно до прогнозів, об’єми перевезень вантажів повині збільшитись до 2010 року на 14%, пасажирських перевезень у дальньому сполученні – на 7,3%, а в пригородньому сполученню – на 6,7 %.

На фоні збільшення об’єму перевезень виникла гостра проблема оновлення матеріально-технічної бази залізничного транспорту. Найбільш актуальною стала проблема стану основних фондів, які за останні 14 років практично не оновлювались. До 2000 р. темпи падіння об’ємів перевезень перевищували темпи старіння і виводу з експлуатації активної частини основних фондів. На думку спеціалістів, резерви залізниці зараз практично вичерпані.

Розглядаючи перспективу оновлення рухомого складу слід врахувати те, що з 1991 р. інвентарний парк тягового рухомого складу зменшився на 2082 одиниці, тобто на 26%. Це було викликано виводом рухомого складу з експлуатації внаслідок відпрацювання назначеного терміну служби, а також по причині недофінансування закупки нового рухомого складу.

Положення ускладнюється і тим, що зношення рухомого складу, термін експлуатації якого складає 25-30 років, досягає майже 66%. Це призводить до збільшення більш ніж в два рази витрат на ремонт і забезпечення безпеки руху. Продовження терміну служби локомотивів та МВРС шляхом підвищення капітально-відновлювального ремонту повністю не вирішує проблеми, по деяким типам локомотивів приходиться повторно проводити експертизу з метою продовження в черговий раз терміну служби, що підвищує витрати на ремонт і експлуатацію таких фізично застарілих локомотивів і знижує безпеку руху. Тому єдино правильною є прийнята нинішнім керівництвом Державної адміністрації залізниць України політика, спрямована на закупівлю нового рухомого складу, що відповідає перспективним вимогам до нього.

Уже сьогодні в Україні освоєно випуск майже всіх видів рухомого складу. Якість вітчизняних електровозів та електропоїздів не поступається закордонним аналогам. Співробітництво спеціалістів українських машинобудівних підприємств із зарубіжними партнерами дозволяє випускати залізничний рухомий склад високої якості. Прикладами такої успішної співпраці є виробництво вітчизняного вантажо-пасажирського електровоза змінного струму ДС-3 НВК «Електровозобудування» (Дніпропетровськ) спільно з німецькою фірмою «Siеmens». ВАТ «Луганськтепловоз», виготовляючи дизель-поїзди, використовує комплектуючі німецької фірми «MTU».