У процесі кополімеризації під дією γ-випромінювання мономери розташовуються по реакційній здатності в наступний ряд: вінілацетат>стирол>триалІлцианурат>метилметакрилат. При кополімеризації полірисеїнатів зі стиролом структурування завершується при низьких дозах опромінення - від 2 до 10 Мрад [8]. У випадку радіаційнохімічного тужавіння поліетиленглікольрисеїнатадипіната зміст гель-фракції більше, ніж для поліестерів, модифікованих фталевим ангідридом, циклопентадієном й антраценом, у зв'язку з відсутністю просторових утруднень і підвищеною рухливістю олигоестерних ланцюгів на глибоких стадіях тужавіння. Структурування розчинів полірисеїната в метилметакрилаті й акрилонітрилі при опроміненні дозами більше 40 Мрад супроводжується деструкцією .
При дослідженні кінетики радіаційного тужавіння ПНМ-2, ПН-1 і НПС-609-21 методом електропровідності [9] знайдено, що наведена електропровідність зростає зі збільшенням конверсії. Це викликано вповільненням обриву ланцюгів при підвищенні в'язкості внаслідок утворення просторової структури й автоприскоренням реакції. Енергія активації тужавіння становить 8,4 - 12,6 кДж/моль.
Радіаційнохімічне ініціювання забезпечує тужавіння ненасичених поліестерів протягом декількох секунд при 20 °С без спеціальних добавок. Процес може бути прискорений введенням піридину, піримідина, пірола, триазинів, тріазолів й ін. Можливе використання радіаційної технології при просоченні пористих матеріалів (наприклад, деревини) для підвищення їхньої міцності.
1.1.3 НЕТРАДИЦІЙНІ СПОСОБИ ТУЖАВІННЯ
Тужавіння полірисеїнатів може протікати не тільки по механізму радикальної полімеризації, але й по іонному механізму. Описано наступні каталізатори іонної кополімеризації поліестерів з мономерами: H2SO4, P2O5, FeCl2, галогеніди елементів III —V груп (BF3, А1С13, SnCl2, TiCl4), іноді в суміші з меркаптанами; алкіли металів і сполуки Гриньяра, суміші солей амінів з меркаптанами, наприклад, солянокислого триметилбензоїламіна з додецилмеркаптаном [10], оловорганічні й інші сполуки.
Деякі із цих каталізаторів використовують для одержання стабільних гелів з рисою щільністю зшивки, придатних для наступної переробки з ініціаторами радикальної полімеризації. Форполімери одержують при 20—50 °С у присутності 0,001 — 0,01% 1-феніл-З-метил-, 1-феніл-З-карбоксиаліл-, 1-феніл-З-метил-4-етил- і 1-феніл-3-метил-4,4-диетилпіразолона-5 або 0,001—10% алкоголятів Al, Ti, Zn, дибутилатмоноетилрисоната, бутилатдиетилрисоната й триізопропилата алюмінію . Для цих же цілей застосовуються бутилтітанати. Є відомості про іонну гомополімеризацію у присутності ТіСl4 (табл. 1.3)[10].
Молекули ненасичених поліестерів зшиваються також по реакції Дільса -Альдера речовинами, що містять диєнові угруповання, такими, як 2-вінілбутадієн й естери багатоатомних спиртів і кислот зі сполученими подвійними зв'язками (сорбінової, 2,4-пентадієнової, фуранакрилової й олеостеаринової). При взаємодії політриетиленглікольрисеїната з пентаеритриттетрасорбатом при 125 °С утвориться еластичний продукт. Такий же механізм тужавіння поліестерів біс-фульвенами, зокрема фурилвмісними, наприклад 2- (6-ізобутил-6метилфульвен) -5- (6-метил-6-етилфульвен)фураном. При 150 °С отримані як тверді теплостійкі, так і гумоподібні кополімери [11].
Табл.1.3 Результати дослідження полімеризації олигоестеррисеїнатів під впливом хлориду титану.
Вихідний олігоестер |
Кількість екстрагуємої фракції |
Рівноважне набрякання, % |
||||
Кислотне число |
Гідроксильне число |
Молекулярна вага |
Вихід, % |
1* |
2 |
|
11,2 |
34 |
2100 |
25 |
0 |
44 |
15,4 |
7,9 |
— |
— |
6 |
— |
— |
20,0 |
7,9 |
— |
— |
9 |
— |
— |
39 |
7,7 |
30,5 |
2500 |
40,3 |
0 |
40,1 |
33,3 |
9,5 |
— |
— |
29 |
7 |
— |
35,5 |
9,5 |
— |
— |
30 |
0 |
29 |
74,0 |
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.