Реконструкція ділянки виробництва перхлорвінілової емалі ХВ-124 блакитного кольору, страница 2

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

ГПК – гранично-припустима концентрація;

ПХВ – перхлорвініл (перхлорвінілова смола);

СВП – сухо-вальцована паста;  

УФ – ультрафіолетовий;

АС – акрилова смола;

ХП – хлор парафін;

ПАР – поверхнево-активна речовина;

ВСТУП

За останні роки світова лакофарбова промисловість пройшла великий шлях розвитку, при цьому характерно не тільки збільшення валового випуску, але й істотна зміна структури асортименту лакофарбової продукції: значне збільшення частини синтетичних плівкоутворюючих речовин, а також створення нових типів лакофарбових матеріалів.

Використання синтетичних плівкоутворюючих речовин дозволило значно розширити сировинну базу лакофарбової промисловості, а також створити нові, більш досконалі  лакофарбові матеріали, що принципово неможливо одержати на основі тільки природних продуктів. Використання синтетичних плівкоутворючих дозволило вирішити проблему одержання довговічних  атмосферо-, термо- і хімічно стійких покриттів з високими декоративними властивостями, що відповідають вимогам сучасної техніки. До їхнього числа варто віднести матеріали на основі поліефірів, эпоксидних олігомерів, олігоуретанів, олігоорганосилоксанів, політетрафторэтилена і деяких інших.

В даний час лакофарбова промисловість продовжує розвиватися, відповідно до подальшого поліпшення якості і підвищенням довговічності лакофарбних матеріалів, перерозподілом частини деяких видів сировини, скороченням застосування дорогих і токсичних органічних розчинників. Передбачається подальше збільшення виробництва лакофарбових матеріалів на основі синтетичних плівкоутворюючих. Це дозволить звести до мінімуму споживання рослинних олій, у тому числі харчових, у лакофарбовій промисловості.

Незважаючи на загальну тенденцію до скорочення випуску і використання лакофарбових матеріалів розчинного типу, їх частка залишається ще досить велика. Це визначає актуальність пошуку більш ефективних технологічних рішень їх виготовлення, що і послужило основною метою цієї роботи.

1 АНАЛІТИЧНИЙ ОГЛЯД

1.1  Лакофарбові матеріали на основі перхлорвінілових смол

До групи плівкоутворючих речовин полімеризаційного типу відносять матеріали на основі полімерів і сополімерів вінілхлориду, полівінілацеталей, полімерів і сополімерів акрилових сполук, хлоркаучука, фторопластів, хлорсульфійного поліэтилена. Частка лакофарбних матеріалів на основі полімеризаційних смол у загальному обсязі випуску лакофарбної продукції складає 3,9–4%. У найбільших кількостях випускають лакофарбні матеріали на основі хлорованого полівінілхлориду – перхлорвінілової смоли (53–60% від обсягу випуску матеріалів полімеризаційного типу), частка випуску матеріалів на основі сополімерів вінілхлориду складає 21–22%, матеріалів на основі полівінілацеталей 11 – 16%, а на основі поліакрилатів 7 – 9% [1].

Як відомо, полівінілхлорид має високу атмосферостійкість, хімічну стійкість, міцність і пластичність. Разом з тим він погано розчиняється в розчинниках, які використовують для одержання лаків, і має слабку адгезію до різних поверхонь. До підвищення розчинності полівінілхлориду призводить його додаткове хлорування. При вмісті одного додаткового атома хлору на три мономерні ланки вінілхлориду досягаються максимальна розчинність і найменша в'язкість розчинів. Полівінілхлорид містить 56,8% хлору, у перхлорвініловій смолі теоретична наявність хлору дорівнює 64%, у діючому стандарті вміст хлору нормується в межах 62 – 65%.

Способом одержання перхлорвініла є хімічна модифікація полівінілхлориду. Хлорування олефінових полімерів під дією молекулярного хлору протікає за механізмом ланцюгових радикальних реакцій:

з утворенням полімеру наступної умовної будови [1]:

Ці процеси ініціюються пероксидами, гідропероксидами та УФ-випромінюванням.

Хлорування за радикальним механізмом проводять в органічних розчинниках [1] або у водних суспензіях полімерів. Умови проведення процесу впливають на його течію і властивості отриманих продуктів.