Розробка сучасної технології виробництва пентафталевих емалей, зокрема емалі ПФ-115 білої, страница 6

роль розчинника двояка: з одного боку розчинник може конкурувати із плівкотвірним й адсорбуватися на поверхні пігменту, у цьому випадку будуть утворюватися тонкі сольватні шари, які не будуть перешкоджати повторній агрегації. З іншого боку, розчинник підготовлює плівкотвірне до адсорбції й прискорює цей процес. Ефективність диспергування залежить від швидкості адсорбції [6].

Сучасні методи диспергування пігментів.

Сучасні способи диспергування розрізняються не за способом дезагрегації пігментних часток, а за способом підготовки плівкотвірного до адсорбції. Існують наступні способи:

·  диспергування пігментів і наповнювачів у повному об’ємі плівкотвірного;

·  диспергування пігментів методом "концентрованих паст";

·  суспензійний метод диспергування;

·  диспергування методом суховальцованих паст;

·  диспергування за допомогою інверсії змочування [5].

Сьогодні при виробництві алкідних емалей диспергування здійснюється в основному методом "концентрованих паст", як найпоширенішому. Сутність методу полягає в диспергуванні висококонцентрованих пігментних паст у розведених розчинах плівкотвірних речовин. Сутність й ефективність методу визначають два фактори: а) співвідношення пігменту й плівкотвірного (висококонцентровані пігментні пасти); б) концентрація розчину плівкотвірного (використовуються розведені розчини плівкотвірного).

Переваги методу "концентрованих паст":

·  збільшення продуктивності диспергуючої апаратури за рахунок правильного вибору співвідношення плівкотвірного й пігменту й концентрації плівкотвірного;

·  за рахунок збільшення знімання готового лакофарбового матеріалу з одиниці об'єму диспергуючого устаткування (отриману пасту кілька разів розбавляють у співвідношенні пігмент-сполучне у відповідне ООКП);

·  за рахунок реологічних властивостей оброблюваного матеріалу можливе підвищення ступеня дисперсності пігментних частинок.

Недоліком методу "пігментної суспензії" є можливість повторної агрегації через високу концентрацію пігментних частинок і наявність тонких прошарків між цими частинками. Цей недолік спричиняє швидке старіння пігментних паст і для запобігання небажаних явищ відразу ж після диспергування необхідне додавання додаткового плівкотвірного для того, щоб довести концентрацію пігментної пасти до ООКП. Ця додаткова кількість стабілізує матеріал, тому що система приходить до нової адсорбційної рівноваги за рахунок підвищення товщини прошарків між пігментними частинками [4].

1.5 Існуючі технологічні схеми одержання емалей

Процес одержання наповнених плівкотвірних складається з наступних стадій:

·  приготування замісу пігментів з наповнювачем і плівкотвірним;

·  диспергування пігменту в плівкотвірному;

·  постановка емалі "на тип".

Зазначені стадії можуть здійснюватися по періодичній, напівбезперервній і безперервній схемах одержання наповнених плівкотвірних.

Періодичний метод. Диспергування відбувається в кульових млинах, а постановка "на тип" у змішувачах, оздоблених пропелерною мішалкою. Заміс пігменту й плівкотвірного відбувається безпосередньо в кульовому млині. Процес диспергування здійснюється до необхідного ступеня дисперсності (для більшості лакофарбних матеріалів він лежить у межах від 20 до 45 по "Клину"). Після цього пігментна суспензія надходить у змішувач постановки "на тип", куди вводиться: додаткова кількість плівкотвірного для доведення рецептури емалі відповідно до ООКП; сикатив, додаткова кількість розчинника, подкольоровочні пасти й інші спеціальні добавки.

Звичайний об'єм змішувачів коливається від 6 до 20м³. Після введення кожної добавки необхідне ретельне перемішування протягом 2 годин.

Напівбезперервний метод. Заміс пігменту й плівкотвірного відбувається в апараті із швидкісною мішалкою (1500про/хв) - дисольвері. У дисольвері відбувається заміс і попереднє диспергування пігменту плівкотвірним. Час витримки суспензії в дисольвері 1 година. Дисольвер - апарат періодичної дії. Подальше диспергування здійснюється в бісерному млині - апарат безперервної дії.