3) норма дисконту прирівнюється до поточного рівня прибутковості державних цінних бумаг. Слід зазначити, що в перспективі саме цей підхід буде одним з найбільш обгрунтованих, але лише після того, як на ринку з’являться високоліквідні, малопибуткові і довгострокові державні облігації. Тоді відповідний рівень прибутковості стане вельми надійним орієнтиром практично безризикової альтернативної прибутковості вкладень інвестора.
4) визначення норми дисконту по формулі І. Фішера:
Е = i/100 + r/100 + i/100(r/100)
де i – темпи інфляції (% за прийятий часовой інтервал);
r – реальна норма прибутку.
Реальна норма прибутку на вкладений капітал – мінімально допустимий для інвестора рівень прибутковості інвестицій, що перевищує темпи інфляції.
Так само, як і у випадку з орієнтацією на рівень прибутковості державних цінних паперів, при змінних темпах інфляції i змінною протягом розрахункового періоду будет і норма дисконту. У принципі формула І. Фішера може розглялатися, як один з основних методів визначення норми дисконту, проте в цьому випадку неможливо повністю виключити вплив суб*єктивних чинників, оскільки для кожного учасника проекту підходи до оцінки реальної норми прибутку можуть виявитися різними.
В рамках концепції «середньозважуваної вартості капиталу» визначення норми дисконту проводиться таким чином:
Е = Wd (Ed + Wp (Ep + Wa (Ea + Ws) Es , (2.2.3)
де Wd, Wp, Wa, Ws – питома вага капіталу, необхідного для реалізації проекту і привертається відповідно за рахунок боргових зобов’язань, випуску привілейованих ф простих акцій, а також - за рахунок нерозподіленого прибутку самого підприємства - іниціатора проекту;
Ed Ep Ea Es – вартість капиталу по кожному з перерахованих елементів.
Представлений формулою (2.2.3) підхід до визначення норми дисконту принципово відрізняється від розглянутих выще методів, що є модифікаціями концепції альтернативної прибутковості. Показово, що, використовуючи методи 1), 2), 3) і 4), інвестор кінець кінцем шукає відповідь на питання: «Чи забезпечить реалізація інвестиціцного проекту рівень прибутковості більший, ніж доступні йому альтернативи?». Якщо ж він орієнтується на вартості капиталу, як еквівалент норми дисконту, то ключове питання ставиться інакше: «Чи дадуть інвестиції в здійснення проекту рівень прибутковості більший, ніж вони самі стоять?».
Дисконтування – це засіб приведення майбутньої вартості грошей до їх вартості сьогодні. Воно є процесом, зворотним нарощуванню грошових коштів, тобто визначення того, скільки треба інвестуовати сьогодні, щоб одержати обумовлену суму в майбутньому.
Величину Р, знайдену дисконтуванням нарощеної величини S, називають сучасною, поточною або приведеною величиною. За допомогою дисконтування у фінансових обчисленнях враховується чинник часу. Поточна вартість – це величина, зворотна наращеній вартості, тобто дисконтування і ставка дисконту протилежні поняттям «накопичення» і «ставка відсотка».
Під дисконтуванням розуміється наступна операція. Відома ринкова ставка відсотка. Доходи в справжньому і наступному році нерівноцінні: 1 міл. грв. доходу в 1992 році не рівний такому ж по величині доходу 1993 рока. Пояснюється це тим, що 1 міл. грв. доходу 1992 рока нерівноцінний такому ж по величині доходу 1993 рока, оскільки цей мільйон справжня ділова людина кредитує і в 1993 році матиме в своєму розпорядженні вже не один мільйон, а мільйон плюс відсоток (r).
Оскільки поточна вартість є зворотною величиною нарощеної суми, то вона визначається за формулою:
S 1
P= -------- = S -------- = S (1 + i)-n (2.2.4)
(1 + i)n (1 + i)n
1
де -------- = (1 + i)-n - дисконтний множник.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.