Основні поняття та визначення. Деталь, вузол, агрегат, машина. З’єднання деталей машин. Заклепочні, зварні та клейові з’єднання, страница 4

Уніфікацією називається усунення зайвого різноманіття виготовлених виробів, сортаменту матеріалів і т.п.  шляхом скорочення їхньої номенклатури, а також використання в різних (по розмірах  і призначенню) машинах загальних вузлів і деталей.

Взаємозамінністю називається властивість деталей або вузлів машин, що забезпечує можливість їхнього використання при зборці без додаткової обробки (пригону) при дотриманні технічних вимог, пропонованих до роботи даного вузла, механізму, машини.

Питання для самоперевірки:

1  Дайте визначення поняттям «машина», «вузол», «агрегат»

2  Назвіть види кінематичних пар

3  Перечисліть основні вимоги до деталей машини

4  Дайте визначення понять «стандартизація», «взаємозамінність»

             ТЕМА 2

З’ЄДНАННЯ ДЕТАЛЕЙ МАШИН

Вивчивши цю тему, студент повинен знати:

­  основні поняття та означення;

­  способи з’єднань деталей машин;

­  визначення терміну «з’єднання»;

­  застосування з’єднань;

­  основні критерії працездатності.

На основі набутих знань, студент повинен вміти:

­  класифікувати способи з’єднань;

­  давати визначення основним термінам та поняттям;

­  розрізняти роз’ємні та нероз’ємні з’єднання;

­  правильно визначати необхідні способи з’єднань.

План

(логіка викладення і засвоєння матеріалу)

1. Зв’язки деталей машин
2. Розділення деталей машин за ознакою роз’ємності
3. Працездатність деталей машин
4. Приклади вибору з’єднань

Ключові терміни та поняття

- зв’язки                                        - нероз’ємні з’єднання

- рухомі зв’язки                            - працездатність

- нерухомі зв’язки                         - рівноміцність

- роз’ємні з’єднання                      - навантажуюча властивість

Рекомендована література:

1. Иванов М.И., Финогенов В.А. Детали машин – 7-е узд., перераб. и доп. – М.: Высш. шк., 2002
2. Мовнин М.С. и др. Основы технической механики. – Л.: Машиностроение, 1982
3. Эрдеди А.А., Эрдеди Н.А. Детали машин. – М.: Высш.шк., 2001

2.1 Зв’язки деталей машин

Деталі, що складають машину, зв’язані між собою тим чи іншим способом. Ці зв’язки можна розділити на рухомі (різного роду шарніри, підшипники, зачеплення та ін.) і нерухомі (різьбові, зварні, шпонкові та ін.). Наявність рухомих зв’язків у машині обумовлено її кінематичною схемою. Нерухомі зв’язки обумовлені доцільністю розчленування машину на вузли і деталі для того, щоб спростити виробництво, полегшити зборку, ремонт, транспортування і т.п.

Нерухомі зв’язки у техніці називають з’єднаннями.

2.2 Розділення деталей машин за ознакою роз’ємності

За ознакою роз’ємності усі види з’єднань можна розділити на роз’ємні та нероз’ємні.

 Роз’ємні з’єднання дозволяють роз’єднувати деталі без їх ушкодження. До них відносять різьбові, штифтові, клемові, шпонкові, шліцьові і профільні з’єднання.

Нероз’ємні з’єднання не дозволяють роз’єднувати деталі без їх ушкодження. Застосування нероз’ємних з’єднань обумовлено в основному технологічними та економічними вимогами. До цієї групи з’єднань відносять заклепочні, зварні і з’єднання з натягом (пресові).

2.3 Працездатність деталей машин

До деталей машин   пред'являються вимоги   працездатності протягом   заданого  терміну   їхньої  служби   при мінімальній вартості виготовлення й експлуатації.

Працездатність деталі в загальному випадку характеризується рядом критеріїв (показників): міцністю, твердістю, зносостійкістю, теплостійкістю, вібростійкістю.

При розрахунках на міцність розрізняють три основних види зміни напружень у часі: статична напруження (мал. 2.1, а), віднульовий цикл напружень (мал. 2.1, 6), симетричний цикл напружень (мал. 2.1, в).

При заданому навантаженні й обраному матеріалі достатня міцність деталі забезпечується такими її розмірами і формою, що виключають   поломку  і  появу залишкових деформацій. Ця вимога задовольняється при виконанні умови міцності, що виражається нерівністю