Для визначення різьби вибирають пластинку з зубцями, котрі можуть бути введені в западини різьби. Потім читають вказаний на пластинці крок (або кількість витків на дюйм). Зовнішній діаметр різьби d на стержні вимірюють штангенциркулем. При відсутності різьбоміру крок різьби визначають за допомогою відбитку на папері: на край дошки кладуть аркуш паперу 6, прикладають до нього різьбову деталь і натиском руки отримують відбиток декількох кроків (не менше 10), потім вимірюють відстань L між крайніми чіткими рисунками, рахують кількість кроків n на довжині L (число n на одиницю менше за число рисок). Крок різьби визначають відношенням L до n.
В отворах цим методом визначають різьбу за допомогою металевого або дерев’яного стержня, загорнутого в папір.
Порівнюючи крок за стандартними таблицями, визначають тип і діаметр різьби. Діаметри метричної різьби (починаючи з 6мм) завжди вимірюються цілим числом міліметрів.
У трубній різьбі діаметр і крок можуть бути з достатнім наближенням виражені тільки в тисячних частках міліметрів, але число витків (ниток) на дюйм звичайно являє собою ціле число, що легко перевіряється.
3. Для вказаного викладачем болтового з‘єднання визначити основні параметри, намалювати ескіз.
Для болтів і гвинтів вимірюють довжину стержня L, довжину різьби l, висоту головки H, розмір S «під ключ»,діаметр dc гладкої частини стержня, зовнішній діаметр d різьби.
Для гайок вимірюють діаметр D описаного кола, розмір S «під ключ», висоту H, внутрішній діаметр d1різьби.
Розраховують болтове з‘єднання за головним критерієм працездатності – міцністю різьбового стержня на розтяг або зріз.
Допустиме навантаження на болт (гвинт, шпильку) залежить від його розмірів, класу міцності й умов роботи.
Допустиме розтягуюче навантаження F визначають для загрозливого перерізу стержня в місті, ослабленому різьбою, Н: F=[s]pd12/4, де [s] – допустиме напруження розтягу, МПа, Н/мм2: [s]=sт/[S],
sт – границя текучості; [S] – необхідний коефіцієнт міцності; d1 – внутрішній діаметр різьби, мм
Границю текучості можна визначити за класом міцності болта (табл. 6.1) або за довідником.
Кожний з дванадцяти класів міцності позначається двома числами. Перше число, помножене на 100, вказує мінімальне значення границі міцності в МПа, а добуток чисел, помножений на 10, являє собою границю текучості.
Таблиця 7.1. – Класи міцності і матеріали різьбових деталей
Клас міцності |
Матеріал |
|
Гвинта |
Гайки |
|
3.6 |
Ст 3; 10 |
Ст 3 |
4.6 |
20 |
Ст 3 |
4.8 |
10 |
|
5.6 |
30; 35 |
10; 20 |
5.8 |
20; Ст 3 |
10; 20 |
6.6 |
35; 45; 40Г |
15; 35; Ст 5 |
6.8 |
20 |
15; 35; Ст 5 |
6.9 |
20 |
15; 35; Ст 5 |
8.8 |
30Х; 38ХА |
20; 35; 45 |
10.9 |
40Г2; 40Х |
35Х; 38ХА |
12.9 |
35ХГСА |
40Х; 30ХГСА |
14.9 |
40ХН2МА |
35ХГСА; 40ХН2МА |
Необхідний коефіцієнт запасу міцності залежить від матеріалу, характеру навантаження та діаметра різьби (табл. 7.2)
Таблиця 7.2. – Необхідний коефіцієнт запасу міцності S при розрахунку на розтяг болтів із вуглецевої сталі
Затягування |
Діаметр різьби, мм |
||
6…16 |
16…30 |
30…60 |
|
Не контрольоване при статичному навантаженні |
5…4 |
4…2.5 |
2.5…1.6 |
Не контрольоване при змінному навантаженні |
10…6.5 |
6.5 |
6.5…5 |
Контрольоване |
1.5…2.5 |
||
Без затягування |
1.7 |
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.