Методичні вказівки до лабораторних робіт з курсу “Деталі машин”, страница 14

u_е – передаточне відношення, яке визначене експериментально.

Навантаження /гальмівний момент/ змінювати ступінчато, трьома-сьома ступенями в межах 0...20,0 Н×м. Показання знімати з індикаторів моментів (див. рис. 9.2., поз. 18) і лічильників обертів. Час проведення вимірів за кожним ступенем прийняти однаковим і рівним 30 с.

За отриманими даними для кожного ступеня навантаження обчислити передаточне відношення варіатора u = c_1n  / c_2n

і рушійний Т_1n та гальмівний Т_2n моменти:    T_1n=T_1u ×Y_1n

T_2n=T_2u ×Y_2n,

де T_1u i T_2u – момент, що відповідає одному розподілу індикатора годинникового типу,

Y _1n i Y _2n – кількість розподілів індикатора; n – номер досліду.

Зробити обчислення для кожного ступеня навантаження і за отриманими значеннями побудувати графік.

3.2. Установити пас на мінімальний розмір на ведучому шківі при працюючому електродвигуні.

Міняючи положення пасу на ведучому шківі ступінчато в межах зміни передаточного відношення u від u_min до u_max  трьома-сьома ступенями, на кожному ступені навантажувати варіатор таким гальмівним моментом Т, при якому рушійний момент Т=const і попередньо визначений викладачем.

Показання знімати з індикаторів і лічильників обертів за кожним ступенем навантаження варіатора. Час проведення вимірів за кожним ступенем прийняти однаковим і рівним 30 с.

Для кожного положення паса одночасно вимірювати показання  і  без навантаження, тобто Т₂=0 протягом  30 с.

Обчислити значення u_e передаточного відношення і ККД варіатора для кожного  ступеня положення паса, після чого побудувати графік h=f(u_е).

4. Визначення коефіцієнта зменшення швидкості веденого вала.

4.1. На підставі даних, отриманих у п. 2,  де знімалися додатково показання лічильника    без навантаження, обчислити значення коефіцієнта зменшення швидкості веденого вала для кожного  ступеня за формулою F = ( – ) / ( ), після чого побудувати залежності F = f(T₂), F = f(U)

Результати дослідів та розрахунків занести в таблицю.

Зробити аналіз графіків.

Теоретична частина

На рис. 9.1. зображена схема клинопасового варіатора, на ведучому валі якого закріплений нерухомий конічний диск 4, а рухомий конічний диск 1 може переміщатися вздовж осі вала. При обертанні маховичка 6 за рахунок гвинтової пари рухомий диск 1 буде переміщатися вздовж осі вала, міняючи при цьому радіус R розташування паса на шківі.

На ведучому валі закріплений нерухомий диск 5, а рухомий диск 2 в осьовому напрямку переміщається за допомогою пружини, притискаючи клиновий пас до робочих конічних поверхонь дисків веденого шківа.

Якщо пас на ведучому шківі переходить на більший діаметр, то на веденому, долаючи опір пружини,- на менший, і, навпаки, при розбіжності дисків на ведучому шківі пас буде переміщатися на менший діаметр, а на веденому пружина буде зближувати диски, переміщуючи пас на більший діаметр.

Для клинопасового варіатора значення  u_max, u_min без урахування ковзання визначаються за формулами

u_max = n_1max / n_2min = d_2max / d_1min ;

u_min = n_1min / n_2max = d_2min / d_1max ;

де d_1max, d_2min – діаметр шківа по нейтральній лінії пасу, відповідно найбільший і найменший;

n_2max, n_2min – частота обертання веденого шківа, відповідно найбільша і найменша.

Рис. 9.1. Схема клинопасового варіатора: 1 – рухомий конічний диск, що переміщається вздовж осі вала за допомогою гвинтової пари при обертанні маховичка 6; 2 – рухомий конічний диск, що переміщається вздовж осі вала за допомогою пружини; 3 – клиновий пас; 4, 5 – нерухомі конічні диски; 6 – маховик.

Лабораторна установка містить у собі клинопасовий варіатор (рис. 9.2.) із клиновим пасом, виконаний за схемою: електродвигун – клинопасова передача – гальмівний пристрій. Статор двигуна 1 установлений маятником на підшипниках кочення, що знаходяться в двох кронштейнах 6, розташованих з обох кінців двигуна.

Ведучий шків 2 установлений на валі двигуна, а ведений шків 4 – на валі гальмівного пристрою.