Цивільний захист: Навчальний посібник. Частина 1. Соціальна, техногенна і природна безпека

Міністерство освіти і науки України

Національний університет кораблебудування

імені адмірала Макарова

В. О. Михайлюк

ЦИВІЛЬНИЙ ЗАХИСТ

У трьох частинах

Частина 1. Соціальна, техногенна і природна безпека

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України

як навчальний посібник

Миколаїв

НУК

2005

УДК 351.86.614.8

ББК 68.69

     М-69

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України,

лист № 14/18.2-2293 від 05.12.2002 р.

Рецензенти:

В.І. Применко, професор кафедри безпеки життєдіяльності Національного авіаційного університету, доктор технічних наук, професор;

О.Б. Чолпан, начальник курсів ЦО Миколаївської області, полковник;

В.Є. Микитюк, доцент кафедри динаміки та міцності суднових машин НУК, кандидат технічних наук, доцент

              Михайлюк В.О.

М-69   Цивільний захист: Навчальний посібник: У 3 ч. – Миколаїв: НУК, 2005. – Ч. 1. Соціальна, техногенна і природна безпека. – 00 с.

Розглянуто методологічні основи та принципи забезпечення соціальної, техногенної і природної безпеки людини; фізіологічні, психологічні та соціальні чинники, що впливають на життєдіяльність людини, особливості взаємодії із середовищем існування та методи і способи підтримки безпеки на основі ризик-орієнтованого підходу до попередження небезпек у ньому.

Навчальний посібник розроблено згідно з вимогами Законів "Про Цивільну оборону України", "Про правові засади цивільного захисту", відповідними стандартами освіти та програмами підготовки студентів вищих навчальних закладів з дисциплін "Безпека життєдіяльності" та "Цивільна оборона".

УДК 351.86.614.8

                                                                                            ББК 68.69

                                                               Ó Михайлюк В.О., 2005

Ó Видавництво нук, 2005

Вступ

У процесі свого розвитку людство адаптувалося до мінливих умов навколишнього середовища, створивши, по суті, штучне довкілля. Головне набуття перетворення пов’язане з підвищенням особистої безпеки людини. Так, якщо середня тривалість життя в Європі в XIX столітті складала 35...40 років, то в XX столітті вона зросла до 75. Але такий прогрес міг відбутися тільки внаслідок створення технологічно складних, енергоємних виробництв і, отже, значного антропогенного впливу на навколишнє середовище. У той же час навколо об’єктів, де реалізуються сучасні технології, розбудовуються густонаселені райони, в результаті чого підвищується імовірність впливу вражаючих факторів небезпек. Узагалі, для конкретної людини всі небезпеки та ризики однакові. Тому враження техногенними, природними та соціальними небезпеками або тими, що виникають унаслідок ведення воєнних дій, не мають для неї принципової різниці. Не випадково сьогодні як інтег­роване поняття забезпечення комфортної і безпечної життєдіяльності та захисту людини від уражаючих впливів у мирний і воєнний час використовується термін "цивільний захист" (ЦЗ). Під ним розуміють комплекс заходів щодо підготовки та здійснення захисту окремої людини, населення адміністративно-територіальних одиниць (АТО) і територій від небезпек будь-якого походження. Таким чином, за допомогою ЦЗ держава намагається протидіяти небезпекам. Другий аспект його діяльності – реабілітаційна робота після ліквідування небезпек, оцінка нового досвіду (посткризове управління) і превен­тивні заходи, а саме: прогнозування небезпек, заходи щодо зниження ризику їхнього прояву, оповіщення населення, планування й організація попереджувальних та рятувальних робіт.

Як свідчить практика, в Україні поки що домінуючою залишається підготовка населення до реагування на надзвичайні ситуації (НС), хоча Закон України "Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру" визначає, що реагування на НС техногенного та природного характеру повинне забезпечуватися скоординованими діями підрозділів професіоналів. А населенню переважно слід займатися питаннями запобігання НС, оскільки безпека людини не може бути забезпечена виключно заходами захисту в небезпечних чи надзвичайних ситуаціях. Сьогодні внаслідок перетворювальної діяльності суспільства безупинно зростають кількість і масштаби загроз людині