Методичні вказівки до практичних занять з дисципліни "Прикладна теорія цифрових автоматів", страница 3

У кожний момент дискретного часу на вхід автомата надходить один вхідний сигнал (літера вхідного алфавіту), що здійснює перехід автомата в новий стан і на виході з’являється один вихідний сигнал (літера вихідного алфавіту).

Процес функціонування автомата полягає у тому, що при подачі на його вхід деякої послідовності вхідних сигналів (вхідного слова), він переходить з одного стану в інший і формує послідовність вихідних сигналів (вихідне слово).

При вивченні теорії цифрових автоматів варто звернути увагу на різноманітні засоби завдання цифрових автоматів, типи цифрових автоматів (Мілі, Мура, С-автомат), на елементарні автомати (тригери) з одним, двома і трьома входами, на теорему про структурну повноту В.М. Глушкова для синтезу цифрових автоматів, на умови повноти системи переходів і виходів елементарних автоматів.

Необхідно уважно вивчити головні етапи канонічного методу синтезу структурної схеми автомата, кодування вхідних, вихідних сигналів і внутрішніх станів автомата з урахуванням типу елемента пам'яті (тригера), що використовується,  одержання і мінімізацію функцій виходу і збудження входів елементів пам'яті, синтез схеми автомата.

1 КОНТРОЛЮЮЧІ  І  КОРИГУЮЧІ КОДИ

1.1 Мета заняття

Вивчити основи теорії завадостійкого кодування й усвідомити геометричний і фізичний зміст головних понять цієї теорії - кодова відстань коду, відстань Хемінга між двома кодовими комбінаціями, кратність помилки, що контролює код, що коригує код тощо; навчитися кодувати і декодувати кодові комбінації в коді Бергера і коді Хемінга.

1.2 Методичні вказівки з організації самостійної роботи студентів

Перед виконанням індивідуального завдання необхідно за конспектом і рекомендованою літературою вивчити теоретичний матеріал, що відноситься до інформаційних основ цифрових автоматів. Потім за допомогою контрольних питань варто перевірити ступінь засвоєння теоретичного матеріалу і приступити до виконання індивідуального завдання.

Номер варіанта завдання визначається за номером групи n_гр, обліковим номером студента в групі N_сп або за двома крайніми правими цифрами залікової книжки i, j (передостанньої i та останньої j відповідно). Припустимо, що i=2; j=3. Тоді, сумуючи за модулем 10 (mod 10) значення p_i (стовпчик 2) і p_j (стовпчик 3) табл. 1.1, знаходимо, що