Процес виготовлення офсетних друкарських форм (Лабораторна робота), страница 2

При експонуванні пластина поміщається у копіювальну раму і на неї накладається монтаж діапозитивів емульсійною стороною до копіювального шару. Суміщення монтажу і формної пластини виконується по штифтах чи мітках, що звичайно ставляться в середині форми і клапана. За обрізне поле під монтаж підкладаються шкали оперативного контролю формного процесу - 11-польна сенситометрична напівтонова шкала СПШ-К і растровій шкалі РШ-Ф. Можна також використовувати тест-об'єкт UGRA-Gretag i FOGRA.

   На пульті керування встановлюється програма експонування з указівкою часу набору вакууму, основного і додаткового ( під плівкою, що розсіює) експонування. Щоб між фотоформою і копіювальним шаром був забезпечений щільний контакт, повітря з копіювальної рами повинне видалятися поступово, тому що від часу створення вакууму залежать ступінь і рівномірність притиску монтажу до пластини. Імпортні копіювальні рами зазвичай мають двоступінчасту систему вакуумування, що дозволяє регулювати час вакуумування першого і другого ступеню. У цьому випадку режими необхідно  задавати так, щоб максимальний вакуум досягався тільки на другому ступені. При використанні вітчизняних копіювальних установок з одноступінчастою системою набору вакууму, вакуумування варто провести два-три рази і тільки після цього можна починати експонування.

   Основна експозиція повинна створити фотохімічний поділ друкуючих і пробільних елементів, що забезпечує повне видалення копіювального шару з останніх. Варто вибирати такий час основного  експонування, при якому повне розкладання копіювального шару ( і видалення його в процесі проявлення) під 4-5-м сенситометричної шкали СПШ-К.

       Експонування                         

                 

Формна пластина після експонування

Відекспонована пластина після проявлення елементів друкарської форми

Малюнок 5.1 Утворення пробільних та друкарських елементів друкарської форми:

1 – позитивна фотоформа; 2 – позитивний копіювальний шар; 3 – ділянки копіювального шару, які стали розчинниками під дією світла; 4 – нерозчинні ділянки копіювального шару; 5 – пробільні елементи; 6 – друкарські.

Основне експонування

Додаткове експонування

Формна пластина після основного експонування 

Готова друкарська форма

Формна пластина після основного та додаткового експонування

Малюнок 5.2 Схема виготовлення друкарських форм копіюванням з використанням плівки, що розсіює:

1 – скло копіювальної рами; 2 – фотоформа; 3 – формна пластина з позитивним копіювальним шаром; 4 – ділянки, на яких під дією світла копіювальний шар стає розчинним; 5 – ділянки, на яких копіювальний шар залишився  нерозчинним; 6 – плівка, що розсіює; 7 – пробільні елементи; 8 – друкуючі елементи.

   Після основного, проводиться додаткове експонування через плівку, що розсіює. При цьому закопійовуються сліди від країв діапозитивів (фотоформ і монтажів), липких стрічок тощо, а отже, зменшується обсяг роботи з коректури форм. Як правило, час експонування з плівкою, що розсіює, складає не більш третини від основного. Однак поводитись з додатковою експозицією потрібно дуже обережно, оскільки деякі деталі зображення можуть не відтворитись на формі (вони закопійовуються разом зі слідами від липкої стрічки тощо). У цьому випадку її тривалість потрібно зменшити так, щоб вона складала не більш 10% від основного.

При виконанні високохудожніх робіт від додаткового експонування варто зовсім відмовитися на користь ручної коректури форми, інакше можуть закопіюватися найдрібніші друкуючі елементи -растрові крапки в диффузійних світлах.