3. Методи, орієнтовані на конкуренцію:
3.1. Метод встановлення ціни за рівнем поточних цін;
3.2. Метод визначення ціни за рівнем конкурентоспроможності товару;
3.3. Метод встановлення ціни на підставі торгів.
1. Стратегія встановлення цін на нові товари:
- стратегія зняття вершків – унікальні, ексклюзивні товари
- стратегія глибокого проникнення на ринок – для високо еластичних товарів і широкого кола покупців. Для захоплення високої частки ринку встановлюється найнижча початкова ціна, а високі обсяги продажу товару дозволяють суттєво знизити витрати.
2. Стратегія встановлення цін в межах товарної номенклатури або асортименту;
3. Стратегія корегування цін.
Політика розподілу – це організація ефективної збутової системи для продажу товарів, яка включає створення мережі оптових і роздрібних підприємств, складів, пунктів технічного обслуговування, виставкових залів, визначення маршрутів товароруху, організацію транспортування та інші проблеми.
Поняття розподілу об’єднує регулювання усіх процесів і заходів, спрямованих на переміщення товарів в просторі та часі від місця виробництва до місця споживання.
Вирішення проблем розподілу ускладнюється внаслідок таких причин:
1. При виборі каналів і систем розподілу завжди існують альтернативи або достатньо велика кількість варіантів вирішення проблеми розподілу. Підприємство повинно вибрати оптимальний варіант;
2. Вибір системи розподілу відноситься до стратегічних рішень підприємства і тому створена збутова система не може бути змінена в короткі строки.
Реалізація продукції в більшості випадків відбувається через посередників. Використання посередників насамперед вигідно виробникам, оскільки вони контактують з обмеженим колом клієнтів.
Причини, що обумовлюють використання посередників:
- організація процесу розподілу потребує певних фінансових ресурсів;
- створення оптимальної системи розподілу потребує відповідних знань і досвіду в сфері кон’юнктури ринку, методів розподілу і торгівлі.
- завдяки контактам, досвіду і спеціалізації, посередники більш кваліфіковані і з меншими витратами забезпечують широку доступність товару і доведення його до цільових ринків.
Канал розподілу – це сукупність юридичних і фізичних осіб, які виконують посередницькі функції і приймають на себе або допомагають передати будь-кому іншому право власності на товар на шляху від виробника до споживача.
Функції каналу розподілу:
- науково-дослідна робота;
- налагодження контактів з потенційними споживачами;
- пристосування товару до вимог споживачів (маркування, пакування, фасування, монтаж);
- транспортування та складування товару;
- стимулювання збуту;
- фінансування;
- прийняття відповідальності і ризику.
Види каналів розподілу:
1. Прямі канали пов’язані з переміщенням товарів і послуг без участі посередників. Такі канали використовують виробники, які працюють на обмежених цільових ринках і контролюють свою програму маркетингу.
2. Непрямі канали розподілу пов’язані з переміщенням товарів і послуг від виробника до посередника, а вже потім до споживача. Використовують виробники, які намагаються охопити достатньо великі ринки, планують збільшення обсягів продажу і згодні відмовитись від посиленого контролю за ринком.
3. Змішані канали об’єднують риси перших і других.
Канал розподілу має певні характеристики: довжину та ширину.
Довжину каналу визначає кількість посередників, через яких товар проходить на шляху від виробника до споживача.
Рівень каналу – це будь-який посередник, який працює в каналі. Розрізняють канал нульового рівня, однорівневий, дво- і більше рівневий.
Ширину каналу визначає кількість незалежних учасників на кожному рівні каналу. Кількість учасників збуту в свою чергу ініціюється типом збуту, який використовує виробник.
Розрізняють такі типи збуту:
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.