- маркетингове know-how підприємства, або краще розуміння ринків і покупців;
- висока синергія (поєднання) науки, виробництва і маркетингу.
Причини невдач:
- поверхневий аналіз ринку (50%)
- виробничі проблеми (38%)
- нестаток фінансових коштів (7%)
- проблеми комерціалізації (5%)
Якість є основою конкурентоспроможності, але не ототожнює її.
Якість – це сукупність властивостей і характеристик товару, які зумовлюють його здатність задовольняти конкретні потреби.
Конкурентоспроможність – це сукупність споживчих властивостей товару, яка забезпечує його здатність конкурувати з аналогами на конкретному ринку в певний період часу.
Особливості:
- визначається тільки в процесі порівняння товару з іншим товаром;
- показник конкурентоспроможності відбиває відмінність конкретного товару від аналогічного виробу конкурента по ступеню задоволення потреби;
- при порівнянні ступеню задоволення потреби необхідно враховувати витрати споживача на придбання та експлуатацію товару.
Формування цінової політики передбачає прийняття значної кількості стратегічних і тактичних рішень. На ці рішення суттєво впливають як внутрішні, так і зовнішні чинники.
Внутрішні чинники ціноутворення:
- маркетингові цілі підприємства:
- максимізація поточного прибутку – є короткостроковою, орієнтується на сприятливу ринкову ситуацію і використовує максимально високі ціни;
- збільшення частки ринку – максимально низькі ціни на високо еластичні товари;
- забезпечення виживання підприємства в складних ринкових умовах (зниження попиту, конкуренція...). Низькі ціни;
- забезпечення лідерства за якістю продукції – високі ціни.
- стратегія маркетингового комплексу. Ціна – один із інструментів маркетингу, і тому, узгоджена з іншими елементами комплексу цінова політика здатна формувати ефективний комплекс маркетингу, який реалізує цілі підприємства;
- витрати підприємства. Можливості цінового маневру підприємства прямо залежать від рівня витрат на виготовлення і збут товару. Саме витрати визначають ту мінімальну ціну, яку підприємство встановлює на ринку. Чим нижчий рівень витрат і вища ціна, тим активніше товаровиробники нарощують обсяги збуту продукції;
- організаційні рішення. На рівнях ціни суттєво відбивається ініціатор встановлення цін. На невеликих підприємствах таким ініціатором є керівник підприємства, на великих рішення приймають менеджери товарних груп, на деяких підприємствах рівні цін рекомендують продавці.
Зовнішні чинники ціноутворення:
- стан ринку і попиту. Важливими є співвідношення попиту і пропозиції та інші чинники кон’юнктури ринку, а також цінова еластичність попиту.
- державне регулювання цін. Держава вводить ряд обмежень, що захищають учасників ринку від недобросовісної конкуренції.
Існує 3 види цін:
- фіксовані;
- регульовані;
- вільні.
- канали розподілу, як правило, збільшують ціну, тому товаровиробник встановлює жорсткий контроль за каналами розподілу.
- споживачі:
- еластичність попиту;
- неоднакове ціносприйняття споживачів.
- конкуренти.
Існує 4 типи ринків:
- вільної конкуренції;
- монополістичної конкуренції;
- олігополія;
- чиста монополія.
- інші.
1. Методи, орієнтовані на витрати:
1.1. Метод надбавок – до витрат додають певну надбавку, і таким чином розраховують ціну товару. Цей метод не враховує ринкову ситуацію. (прибуток/витрати);
1.2. Метод забезпечення цільового прибутку на інвестований капітал. Ціна встановлюється на базі показника „рентабельності капіталу” (прибуток/капітал).
2. Методи, орієнтовані на попит (споживача):
2.1. Метод максимізація поточного прибутку;
2.2. Метод аукціону;
2.3. Метод, орієнтований на цінність товару для споживача.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.