Несплата податків - проблема державної ваги

НЕСПЛАТА ПОДАТКІВ - ПРОБЛЕМА ДЕРЖАВНОЇ ВАГИ

Виступ Президента України Леоніда Кучми на розширеному засіданні колегії Державної податкової адміністрації 19 квітня 1997 року

Шановні учасники засідання!

3 часу утворення в Україні податкової адміністрації, а це — менше року, я вдруге зустрічаюся з вами. І це не випадково. На вас покладено важливу функцію державного будівництва та розвитку економіки.

Вважаю, що не можна не помічати позитивних моментів, які формують­ся в роботі податкової адміністрації. Процес її становлення як центрального органу виконавчої влади відбувається більш-менш нормально. Особливо ко­ли враховувати те, що ми обмежені часом. На відміну від розвинених країн, де цей процес зайняв десятиріччя.

Зважаючи на доповідь Миколи Яновича Азарова та виступи, що вже прозвучали, зупинюся лише на кількох проблемах. А саме: деяких питаннях бюджетно-фінансової політики і окремих аспектах вашої роботи.

Неупереджений аналіз дає підстави твердити, що ми маємо певні ознаки оживлення економіки, виходу з кризи. І здавалося б: наближення ситуації форс-мажору буде мобілізувати владні структури. Вже хоча б з відчуття са­мозбереження.

Однак у нас уже сформувалася своєрідна аналогічна послідовність, коли після мобілізації зусиль на прийнятті ключового рішення настає період спаду, новий виток політичної боротьби та руйнування позитивних напрацювань.

Саме так розвиваються події після прийняття Конституції, якій, нага­даю, незабаром виповниться рік. Мені вже доводилося неодноразово вести мову про бюджетний процес. І сьогодні я знову змушений повернутися до цього питання. Оскільки, по-перше, бюджет і досі не прийнято; по-друге, Президента і виконавчу владу звинувачують у неконструктивності дій у бюд­жетному процесі.

Весь час дебатується на перший погляд прийнятна ідея — затвердити Державний бюджет на 1997 рік на старій податковій основі, внести лише кількісні корективи у чинне законодавство.

Проте такий підхід розрахований швидше всього на необізнаних. Важ­ливість нового пакета законів пов'язана якраз не настільки з кількісними, як з якісними змінами діючої системи оподаткування. Це — головне.

Я казав і кажу тим, хто не сприймає запропоноване: подивіться на один із наріжних проектів пакета законів нової податкової системи — "Про вне-

сення змін і доповнень до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Він має принципово нову філософію порівняно із чинним законом про оподаткування прибутку. Треба ж знайти в собі сили й визнати, що цей за­кон, прийнятий ще в 1994 році, є чи не найбільш деструктивним за своїм змістом.

І я вважаю, що, якщо депутатам щось незрозуміле, зберіть тих, хто пра­цює. Вони пояснять.

Натомість запропонований законопроект не просто зменшує податковий тиск на вітчизняного товаровиробника, а вносить принципові зміни у визна­чення об'єкта оподаткування. Передбачає введення особливого порядку для формування страхових резервів, запровадження відрахувань на відновлення природних ресурсів. Вводить щомісячну сплату податку на прибуток замість діючої сплати авансових платежів.

І справа не лише в цьому. Не менш важливим є встановлення нового порядку визначення амортизаційних відрахувань та їх віднесення на витрати виробництва.

Хочу підкреслити: зниження податкового тиску і запровадження нового механізму прискореної амортизації — це основа відновлення інвестиційного процесу і виведення економіки з кризи. У 1996 році загальна сума аморти­зації склала 5 мільярдів 960 мільйонів гривень, У 1997 році, при застосуванні нових коефіцієнтів та системи нарахування амортизації, ця сума мала б по­двоїтися — зрости до 9,6 мільярда.

Таким чином, передбачається відновити втрачену роль амортизації у формуванні інвестицій. Новий порядок нарахування податку на прибуток буде утворювати для цього необхідні економічні передумови. Якісні переваги закладено і в інші проекти податкових законів.

Тому усвідомлення їх значення для економіки не повинно перекривати­ся сліпим дотриманням діючих процедурних норм роботи Верховної Ради. І це, в першу чергу, мало б зрозуміти керівництво ВР, але цього не сталося.

Ми створюємо принципово нову економіку. Життя щоденно висуває пе­ред нами нові проблеми. Для їх оперативного розв'язання треба йти на ком­проміси, вести пошук узгоджених рішень. Що б там не говорили, а 5 місяців від часу внесення законопроектів цілком достатньо, якщо є бажання працю­вати, для їх прийняття,

Водночас важко зрозуміти тих, хто заперечує необхідність прийняття за­конопроектів у пакеті. Адже наш гіркий досвід повинен вже навчити, що оз­начає для економіки нереальний бюджет, його прихований дефіцит, незба-лансованість доходів і видатків. Криза неплатежів, заборгованість із заробітної плати, недофінансування