Несплата податків - проблема державної ваги, страница 3

Тим більше, що у прийнятому в першому читанні проекті бюджету за­кладено таких кредитів на суму 2,4 млрд. гривень. Якщо їх не отримаємо, вижити буде вкрай складно. Думаю, що це розуміють депутати не гірше від мене. Навіщо ж тут політична гра?

Сьогодні треба все робити, щоб запрацювала економіка. Для цього потрібні енергійні дії і непопулярні кроки уряду. Зрозуміло, при підтримці з боку законодавців.

Торкнуся лише однієї — освітянської проблеми. Сьогодні вона загостре­на до межі. Фінансування галузі зведено до мінімуму. Далі скорочувати ви­датки вже нікуди. Який же вихід?

Його підказав народний депутат України Ігор Рафаїлович Юхновський — запровадити місцевий "шкільний податок". І використовувати його цільовим призначенням на утримання загальноосвітніх шкіл. Йдеться про податок з продажу товарів та послуг, який не перевищуватиме три відсотки від виручки за їх реалізацію. Такий спосіб застосовують багато країн світу.

За розрахунками, такий податок дозволить покривати близько ЗО відсотків необхідних асигнувань на освіту. Це стане суттєвою підмогою бюд­жетних видатків, статті яких не будуть зменшуватися,

Я доручив уряду опрацювати цю пропозицію. Готовий запропонувати Верховній Раді розглянути відповідний законопроект у невідкладному поряд­ку. Застосування цього податку може мати обмежений термін — 2—3 роки, З подоланням бюджетної кризи від нього можна буде відмовитися.

Неординарність нинішньої ситуації, коли відсутній бюджет поточного року, полягає у тому, що треба вже серйозно займатися Державним бюдже­том 1998 року. Виходити треба з того, що податкова реформа зможе дати очікуваний ефект лише за умови її органічного поєднання з реформою усієї бюджетної системи. На жаль, п'ять років цим ніхто серйозно не займався. Міністр фінансів Ігор Олександрович Мітюков повинен зосередити увагу перш за все на глибокому реформуванні бюджетної сфери.

Завершується підготовка Указу Президента "Про принципи складання Державного бюджету України на 1998 рік та здійснення реформи бюджетної системи України". Планую підписати його у першій половині травня з тим, щоб основні положення Указу знайшли відображення у бюджетній резолюції Верховної Ради.

Однак зрозуміло, що будь-які зміни в бюджетній сфері не дають очіку­ваних результатів, поки не запрацює виробництво, не зупинимо кризові про­цеси. Саме ці завдання визначено як головні на поточний рік.

Розпочали його невдало. Перші два місяці позначені поглибленням спа­ду виробництва. Однак у березні виявилися обнадійливі зрушення: ВВП зріс в 1,2 раза. Це дало можливість сповільнити падіння цього показника проти відпо-

відного періоду минулого року з 10,4 відсотка у січні до 8,9 відсотка у люто­му і 7,9 відсотка у березні. За умови збереження до кінця року такої дина­міки скорочення ВВП зможемо вийти на нульову відмітку, що й відповідає нашим прогнозам.

У березні обсяг промислового виробництва зріс на 14,2 відсотка, ванта-жооборот транспорту — на 13,9, роздрібний товарообіг — на 19,3 відсотка.

Чи не вперше за п'ять останніх років відмічено приріст у галузях маши­нобудування, металообробки. І що особливо важливо — у легкій та харчовій промисловості. Відзначу й суттєве збільшення експорту та скорочення імпорту.

Отже, в економіці виявляються симптоми одужання. Проте цей процес може бути штучно зірвано.

Я вже неодноразово привертав увагу до того, що ми маємо найбільшу у світі кількість святкових і вихідних днів. Вони складають більше третини ро­ку. Ось і зараз випадає фактично півмісяця. І це за умов глибокої кризи. Інші країни переходили на шестиденний робочий тиждень. Ми ж, якщо можна так сказати, поклоняємося усім богам.

Кабінет Міністрів вніс до Верховної Ради пропозиції щодо впорядкуван­ня святкових днів. Проте багато хто із законодавців керується власною ло­гікою. Як наслідок — законопроект не прийнято.

Тому сьогодні мені залишається одне — звернутися до керівників підприємств і установ з проханням зробити максимум можливого, аби змен­шити втрати. Це, звичайно, не стосується селян, для яких квітень та травень є найбільш гарячим періодом, і вони напружено працюють, у тому числі і в "червоні" дні календаря.

Тепер про деякі проблеми, що стосуються безпосередньо вашої діяль­ності.

Погоджуючись із багатьма оцінками та пропозиціями, що тут вже ви­словлювалися, вважаю за необхідне сказати: аналіз роботи міг би бути більш змістовним та принциповим. Тим більше, що відбувається процес станов­лення податкової адміністрації. І невирішених проблем багато. Не помічаю­чи або не розв'язуючи їх, ми ризикуємо майбутнім.

У кількісному вимірі апарат фінансово-податкових служб сягає значних параметрів. Для ілюстрації цього звернуся до статистики: центральний апа­рат Міністерства фінансів складає 580 чоловік. Державної податкової ад­міністрації — 800, Головного контрольно-ревізійного управління — 230, Го­ловного управління Державного казначейства — 255 співробітників.

Всього за п'ять останніх років загальна кількість фінансистів та по­датківців зросла більше ніж у чотири рази. Навіть ураховуючи збільшення функцій органів управління України як незалежної держави та число суб'єктів господарювання, таке зростання є надзвичайно великим.