Організація виконання державного бюджету

почали практикуватися суб'єктами господарювання з 1995 р., коли з метою упорядкування платіжної дисципліни, скорочення взаємної за­боргованості суб'єктів підприємницької діяльності й підвищення їх відпові-

дальності за виконання договірних зобов'язань Указом Президента України від 10 березня 1995 року № 227 було встановлено, що виручка від реалізації товарів, кошти, що повертаються з депозитів, а також суми заборгованості, що надходять від боржників, повинні зараховуватися на єдиний власний розрахунковий рахунок, з якого банки здійснюють платежі в порядку черго­вості. Платежі до бюджету за чинним законодавством мали проводитись у першочерговому порядку.

Підприємства — боржники бюджету спільно з банками знайшли шлях подолання вимог указу, оформлюючи кредити під заставу майна, продукції, нерухомості або майнових прав та шляхом переводу боргу й поступання ви­могами, використовуючи положення Закону України "Про заставу" в части­ні першочерговості отримання коштів банками-кредиторами.

Банки, надаючи подібні кредити, свідомо залишають невиконаними платіжні документи на перерахування платежів до бюджету й цільових фон­дів. Сама практика надання таких кредитів підприємствам, які вже є борж­никами бюджету, спрямована на те, щоб допомогти таким платникам у рам­ках закону ухилитися від сплати податків.

З вилученням із 3 вересня 1997 р. з Указу Президента України від 16.03.95 р. № 227 норми щодо першочерговості для виконання установами банків розпоряджень державних податкових адміністрацій про безспірне стягнення податкової заборгованості значно ускладниться, на нашу думку, забезпечення повноти надходжень до бюджету податків, зборів та платежів. Уже зараз можна прогнозувати, що окремі платники здійснюватимуть свою фінансово-господарську діяльність тільки з використанням механізму креди­тів під заставу, а інкасові доручення податкових адміністрацій протягом не­визначено довгого періоду знаходитимуться у безнадійній картотеці.

Тому необхідно, на наш погляд, внести зміни до відповідних законодав­чих та нормативних актів щодо заборони надання банківськими установами кредитів під заставу майна, продукції, нерухомості або майнових прав у разі наявності в суб'єкта значних сум заборгованості по платежах до бюджету. Також необхідно визначити, що такі кредити можуть надаватися тільки з ме­тою погашення податкової заборгованості.

Одним із шляхів уникнення суб'єктами господарської діяльності оподат­кування є проведення товарообмінних (бартерних) операцій. Це дає змогу не зараховувати коштів на розрахункові рахунки, що становить майже третину загальної суми недоїмки на 01.01.98 р. За даними Держкомстату, по промис­ловості в цілому бартерні операції становлять 43% від обсягів реалізованої продукції по галузі, а по таких підгалузях, як промисловість будівельних ма­теріалів, лісова, деревообробна та целюлозно-паперова промисловість, навіть більш як половина всієї продукції реалізується на бартерних умовах. У чор­ній металургії, машинобудуванні та металообробці, хімічній та нафтохімічній

промисловості цей показник наближається до 50%. Для збільшення напов­нення бюджету слід запровадити жорсткі заходи з метою скорочення обсягів бартерних товарообмінних операцій, а по окремих видах продукції, насампе­ред по алкогольних напоях