По-перше, це концепція "синиці в руці". Готівка варта більше, ніж гроші, що будуть одержані від реінвестованих доходів. Інвеститори почуваються певніше, коли фірма сплачує дивіденди грошима. Це зменшує ризик, а відтак і ставку дисконта. Іншими словами, ставка дисконта для дивідендів нижча за ставку дисконта для майбутніх нерозподілених прибутків.
Ставка дисконта < Ставка дисконта для
для дивідендів нерозподілених прибутків
Якщо ціна акцій визначається дисконтом майбутніх доходів, то нижча ставка дисконта для дивідендів позитивно вплине на ціну
акцій.
По-друге. Інформаційний сигнал — це інший важливий фактор на користь ролі дивідендів. Сплачуючи дивіденди, фірма дає сигнал інвеститорам про те, що вона сподівається на доходи, з яких сплачуватиме дивіденди у майбутньому. І, навпаки, коли фірма припиняє виплату дивідендів, то цс сигнал інвеститорам, що не все гаразд.
Будь-яка зміна дивідендної політики вплине на ставлення інвеститорів до фірми, а це вплине на ринкову ціну й' акцій. Важливо знати, чому ця зміна сталася. Часом фірма урізає дивіденди, щоб утримати свою ліквідність, і це може переконати інвеститорів, що реінвестовані прибутки зрештою принесуть значно вищі дивіденди. Якщо інвеститори впевнені, що справа надійна, то ринкова ціна акцій фірми може залишитись незмінною або й зрости.
Більше того, деякі інвеститори не можуть так легко сприймати зміни доходів, як зміни дивідендів. Вони легше реагують на зміну дивідендів, ніж на зміну доходів фірми, бо не мають фінансової подготовки або неспроможні зрозуміти, як одержуються доходи. Ця частина процесу прийняття рішення залишається на розгляд аналітиків. Простим інвеститорам треба знати, чи сплачуватимуться дивіденди, чи успішно діятиме фірма. Реакція інвеститорів на дивідендну політику фірми зрештою призводить до зміни оцінки фірми.
По-третє, деяка інвеститори хочуть мати і віддають перевагу поточним доходам (ефект клієнтури). Це особливо стосується інвеститорів з низьким доходом, яких менше цікавлять вищі майбутні доходи. Через те, що ставки податків для них низькі, їй не конче зважати на
199
різницю між дивідендами, з яких сплачуються податки на звичайний доход, і переоцінкою акцій, доход від продажу яких оподатковується за ставками податку на капітальний доход. Ця група прихильників таких дивідендів охочіша до акцій, на які сплачуються стабільні і високі дивіденди. Вони шукають акції, які дають доход, близький до інших акцій. Як наслідок, ці акційники стають обережними, коли компанія зменшує свої дивіденди. Вони, найпевніше, позбавляться акцій, що, в свою чергу, негативно вплине на їхню ціну.
Як бачите, ці три причини, з-поміж інших, важливі для визначення ціни акцій. Прихильники обох тез — важливості і неважливості дивідендів, трохи додали до нашого розуміння інвестиційного процесу і процесу оцінки фірми та акцій. Відповідь, мабуть, лежить між цими двома крайніми точками зору.
КОМПРОМІСНА ПОЗИЦІЯ
На рівні теорії можна побудувати контрольовану систему і навести переконливий приклад на підримку певної позиції. Теоретично рішення про інвестиції та планування певного росту доходів не залежать від дивідендної політики. Зрештою, дивідендна політики провадиться тоді, коли доходи вже одержані. Отже, сплата дивідендів не вплине на вартість фірми. Насправді ж інвеститори віддають перевагу капітальним доходам або доходам у вигляді дивідендів. Доки потенційний доход, який фірма віддає акційникам, вищий за доходи, які вони можуть одержати від інших джерел, логічно реінвестувати доходи фірми. З реінвестованими доходами не пов'язані витрати на розміщення на ринку цінних паперів, отже, вартість капіталу за рахунок цього джерела нижча, ніж вартість капіталу від випуску нових акцій.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.