Основи технічного нормування. Виробничий процес і його складові частини. Поняття технічного і трудового процесів, страница 5

Постійні

Тимчасо ві

Норми вироблення

-2-

Норму часу на робочу операцію виражають наступною формулою:

Т=То+Тд+Тобсл.+Тпр.т.п.+Твід.ос.+Тп.з.р.,

де То – норма основного часу

Тд – норма допоміжного часу

Тобсл. – норма часу обслуговування робочого місця

Тпр.т.п. – норма часу на частину технологічних перерв які не

                перекриваються.

Твід.ос. – норма часу на відпочинок і особисті потреби

Тп.з.р. – норма часу підготовчо – заключних робіт.

Сума основного і допоміжного часу називається оперативним часом (Топер.)

Норма оперативного часу складається з витрат часу на виконання кожного комплексу трудових прийомів, включених у вимірювач робіт.

Норму оперативного часу завжди установлюють в абсолютному значенні часу, а для розрахунку норми часу на всю роботу використовують наступну формулу:

Т=Топер.×( 1+),

де Топер. – норма оперативного часу на дану роботу.

   аобсл., апр.т.п., авід.ос., ап.з.р. – нормативні коефіцієнти відповідних норм часу, які взяті в процентному відношенні до оперативного часу.

-3-

Для проектування норм застосовується сумарний і аналітичний методи.

Сумарний метод передбачає установлення норми часу на всю операцію за звітними даними минулих періодів. Цей метод не являється прогресивним, тому частіше застосовується аналітичний.

Аналітичний передбачає аналіз виробничого процесу за складаючими його елементами і аналіз витрат часу по групам і категоріям. Норми розроблені аналітичним методом являються технічно-обгрунтованими.

Аналітичний метод має 2 способи:

аналітичний розрахунковий, при якому норму часу розраховують за режимами тривалої роботи обладнання.

аналітичний досліджуваний, при якому витрати часу на кожний елемент нормуємої операції установлюють методами технічного нормування.

Заробітна плата

1.  Основні принципи організації заробітної плати.

2.  Тарифна система.

3.  Тарифна сітка.

4.  Тарифні ставки. Тарифно-кваліфікаційний довідник.

5.  Середній розряд.

6.  Відрядні розцінки.

Д/З стор.128-136.

-1-

Зарплата представляє собою частину національного продукту, яка в грошовій формі розподіляється між працюючими для цілей особистого, матеріального і культурного споживання.

Розрізняють номінальну і реальну зарплату.

Номінальна зарплата – це сума грошових засобів, які отримують робітники у відповідності з кількістю і якістю праці яка витрачається.

Ця зарплата характеризує рівень зарплати без зв’язку з цінами на товари і послуги.

Реальна зарплата – показує яку кількість предметів споживання і послуг фактично може придбати робочий на свою зарплату.

Реальна зарплата являється складовою частиною реальних прибутків.

В теперішній час використовується 2 основні форми оплати праці:

відрядна і почасова.

Кожна з них доповнюється заохочувальними системами.

Почасова – система застосовується при начисленні зарплати в залежності від якості відпрацьованого часу (години-дні) і встановленої тарифної ставки або посадового окладу.

Відрядна – застосовується в тому випадку, коли зарплата залежить від кількості виготовленої продукції і часу який витрачається на його виготовлення, а також відрядних розцінок, норм часу і норм вироблення.

В залежності від організації праці відрядна оплата буває індивідуальна і колективна.

Індивідуальна застосовується тоді, коли можна визначити об’єм виконаної роботи кожного робітника.

Якщо ж роботу виконують декілька робітників (бригада), то застосовується колективна форма оплати праці.

При колективній відрядній оплаті праці зарплата окремого робітника бригади визначається за якістю відпрацьованого часу і тарифній ставці робітника.

Непряма відрядна оплата праці – застосовується для оплати допоміжних робітників, зарплата яких залежить від результатів праці обслуговуючих ними основних робочих.