Системи вентиляції. Класифікація систем вентиляції. Експлуатація витяжних каналів і систем вентиляції

Системи вентиляції є комплекс інженерних пристроїв, до складу яких входять повітряпроводи для транспортування повітря, та мережеве обладнання (дросель-клапани, повітря розподільчі пристрої).

Класифікація систем вентиляції:

-  по природі тиску, з гравітаційним збудженням повітря;

-  по функціональному признаку, витяжні, припливні, припливно-витяжні;

-  по характеру обробки повітря, на місцеві і рециркуляційні.

В системі з гравітаційним збудженям тиск, примушушує повітря до руху за рахунок гравітаційної сили, яка виникає в наслідок різниці щільності повітря приміщення та повітря зовні.

Розрахунковий гравітаційний тиск в таких системах визначають по формулі

                                                                              (4.2)

де h – відстань по вертикалі від центру припливного отвору до центру витяжного, м

Цей тиск забезпечить пересилює опір, який має місце на шляху пересування повітря від його входу в будівлю до виходу. Крім гравітаційного тиску використовують також повітряний тиск (при провітрюванні приміщення).

Системи гравітаційної вентиляції прості за конструкцією але мають малий радіус дії (до 8 м). Такого типу вентиляцію використовують в приміщеннях, якщо вона допустима по умовам перебування там людей.

Найбільш поширеними по конструкції  є безканальна система вентиляції приміщення організований за допомогою регулюючих припливних та витяжних проємів (аерація).

Кількість припливного повітря в будівлю визначають по формулі

                                                                                   (4.3)

де Q – збиток тепла в приміщенні;

 C_B.B – масова теплоємність повітря;

 t_ух – розрахункова температура припливного повітря;

  t_пр – температура повітря з приміщення

В канальних системах вентиляції використовують гравітаційні сили тиску. Для використання вітрового тиску (додатково до гравітаційного) на витяжних шахтах встановлюють дефлектор, рисунок 4.2.

Для кожного поверху – свій розрахунковий гравітаційний тиск. Витяжні канали зазвичай розташовані у товщі цегельної кладки. Мінімальний переріз каналу 130×130 мм. Перегородки між каналами також 130 мм. Швидкість повітря приймають 0,5… 1 м/с. Витяжні шахти на даху утеплюють. В житлових помешканнях витяжні вентиляційні канали з приміщень, орієнтованих на протилежні фасади, не об’єднують. В квартирах витяжку роблять з кухонь, ванних кімнат та санвузлів. Спеціальних припливних систем в таких будівлях не передбачено.

Рис.4.2 Канальна система витяжної вентиляції в житловому будинку:

1-  витяжна решітка; 2- витяжний канал; 3-утеплений канал; 4- витяжна утеплена шахта; 5- дефлектор.

    Димові канали розташовані як правило в теплих внутрішніх стінах будівель. Розташування каналів у зовнішніх стінах можливо тільки при відсутності конденсаційної вологи.

    Приєднання до каналу витяжної труби опалювального приладу здійснюється так, щоб нижче місця вводу, в каналі була кишеня глибиною

³ 250 мм з люком для очищення. В існуючих будівлях дозволяється робити внутрішні приставні димоходи.

    Димові канали виконувати з цегли по ГОСТ 530-71, азбоцементних труб. По всій довжині канали повинні бути Щільні і доступні для очищення. Як правило канали повинні бути вертикальними. Дозволяється нахил канала під кутом 30 градусів до вертикалі. Зсув каналу в сторону не повинно перевищувати 1 метр.

    Вихід димових каналів на даху здійснюється наступним чином:

-  на 0,5 м вище конька даху при розташуванні їх ближче 1,5 м, від горизонталі, від конька даху;

-  не нижче рівня конька даху, якщо вони розташовані на відстані 1,5–3 м

-  не нижче рівня прямої лінії, проведеної від конька даху вниз, під кутом 10 градусів до горизонту, на відстані не ближче 3 м від конька даху.

 В усіх випадках вишина труби повинна бути мінімум 0,5 м над дахом в місці її виходу.

    Виводи димових каналів не повинні знаходиться в зоні аеродинамічної тіні, області можливого підпору тиску, обумовленого наявністю розташованих поблизу більш високих будівель, дерев. Димові канали захищають від попадання в них атмосферних опадів.

   В усіх випадках температура від ходячих газів на виході каналів не повина бути нижче їх точки роси, оскільки можлива конденсація вологи і обмерзання каналу. Приклад встановлення вентиляційного блоку побутового опалювального приладу показано на кресленні №4.

                     Експлуатація витяжних каналів і систем вентиляції.

     Всі димові канали перед приєднанням до них газових приладів повинні бути перевірені. Чистоту і щільність каналу перевіряють шляхом опускання  в нього на міцному шнурі електролампи потужністю £ 500 Вт. При цьому перевіряють і суміжні з ним канали, в яких не повинно бути видно світла. Щільність каналів перевіряють також методом задимлення, підпалив знизу паклю. Вихід перевіряє мого каналу перекривають листом заліза. Дим не повинен виходити в суміжні канали.

      Тяга в каналах перевіряється по відхиленню полоски  папіру, піднесеної до решітки каналу. Тяга в витяжному каналі побутового опалювального приладу ³ 2 Паскаль.

     Прочистка каналів здійснюється шляхом внесення в них гирі Æ 100 мм. Результати перевірки  і прочищення оформлюються актом встановленої форми.

     В процесі експлуатації димові канали повинні контролюватися і прочищаться в слідуючи строки:

- канали водонагрівачів цегляні – 1 раз у 3 місяці;

- азбоцементні – 1 раз на рік;

- канали опалювальних котлів – 1 раз на рік перед початком опалювального сезону

Примітка. В зимній період щомісяця оглядають оголовки димових каналів для виявлення в них обмерзання.