Внутрішній газопровід, елементи його влаштування. Елементи влаштування газобалонних установок

2.6. Внутрішній газопровід, елементи його влаштування

Ввідні газопроводи в житлові приміщення проходять кріз не житлові приміщення, які доступні для огляду (кухні, коридори і т. п.). При вводі в кухню житлового будинку кран встановлюють на зовні будівлі в доступному і зручному місці. В місці проходу труби кріз стіну на трубу надівають футляр. Для попередження проникнення газу в приміщення при його витіканні, зазор між футляром і трубою ущільнюють просмоленими конопляними або льняними нитками та бітумом.

Внутрішні газопроводи розташовують таким чином, щоб виключити можливість їх пошкодження і одночасно використати мінімальну кількість труб. Газові стояки розташовують в місцях зосередження газових приладів (в житлових будинках, в більшості випадків, це кухні). В житлових кімнатах, ваннах, санвузлах прокладання стояків не дозволяється.

Відводки від стояків до газових приладів дозволено прокладати тільки по нежилим приміщенням (кухні, коридори). Розвідні трубопроводи , які об’єднують стояки і ввідний газопровід, прокладають по коридорам першого поверху, під стелею.

Кріз приміщення, в яких газ не використовується, трубопроводи прокладають при умові що до них буде забезпечено цілодобовий доступ, а також на них не буде встановлено будь якої арматури та з’єднання буде виконано зварюванням.

Газопроводи монтують відкрито на стінах, перегородках, фермах, в місцях, де газопровід буде захищено від дії тепла та агресивних речовин.

Газопровід не повинен перетинати віконні та дверні пройоми. Їх потрібно закріплювати не нижчи 2,2 м в місцях проходу людей. Якщо виконуються сумісне прокладання газопроводу з іншими інженерними комунікаціями то відстань встановлюється відповідно до норм вказаних в ДБН В.2.5-20 – 2000. Наприклад, відстань від газопроводу до відкрито прокладеної електропроводки повинна бути не менше 25 мм, до скритої електропроводки не менше 5 мм. При чому газопровід розташовують збоку або вище трубопроводів, які транспортують агресивні рідини.

Газопроводи кріплять за допомогою скоб, хомутів, підвісок. Спосіб кріплення залежить від місця прокладання газопроводу.

В системах газозабеспечення мається запірна арматура. Вона повинна мати достатню герметичність, яка забезпечить надійне перекриття газопроводу. Для визначення ступеню відкриття запірного пристрою на поворотних затворах  і кранах передбачено показники положення „відкрито – закрито”, обмежувачі повертання; на засувках  - показники ступеню відкриття. Пробкові крани мають риску на пробці зверху, яка вказує положення відкритого крану. Запірна арматура виготовляється з чавуну, сталі або з кольорових металів (бронза, латунь).

На трубопроводах d_У < 80 мм в якості запірної арматури встановлюють крани, а якщо діаметр умовний труби більше 80 мм – вентилі, засувки, на газопроводах низького тиску, іноді гідравлічні затвори. Переваги гідро затвору в надійності, щільності і простоті конструкції. Недолік  - довгий період проведення процесу перекриття і відкриття запірного пристрою.

Запірна арматура на газопроводах, які прокладаються в житлових приміщеннях, встановлюється:

-  на початку стояка, якщо до вводу приєднується два і більше стояків і вони обслуговують більше 4-х поверхів будинку;

-  перед лічильником газу;

-  перед кожним газовим приладом.

Запірна арматура встановлюється в місцях, доступних для огляду і ремонту. Не дозволяється встановлювати арматуру в приміщеннях де не встановлено газові прилади, під підлогою, в каналах, технічних коридорах.

З’єднується арматура з трубами за допомогою різьби або фланцями.

2.6.1 Елементи влаштування газобалонних установок

Для забезпечення газом окремих помешкань, одно – двохповерхових будинків, в населених пунктах де відсутнє централізоване газозабеспечення,  використовують індивідуальні і групові балонні установки. Індивідуальні установки (не більше ніж з двох балонів) обслуговують одно і двохквартирні житлові приміщення. Дозволяється розміщувати в середині приміщення, де розташовані газові прилади, один балон ємністю до 50 л , або два балона ємністю по 27 л кожний.

Балони слід розташовувати на підлозі в місцях, доступних для огляду і заміни балону. Їх розташовують не ближче 0,5 м від газового приладу і не ближче 1 м від опалювальних приладів Дозволяється з’єднювати балон з газовим приладом за допомогою гумотканинного шлангу. На виході з балона газ потрапляє до редуктора в якому підтримується постійний тиск газу на виході з редуктора. Вимикаючий пристрій (кран) встановлено безпосередньо на газовому балоні.

В теперішній час широко застосовується установка з двома балонами, які розташовуються на зовні. При цьому слід враховувати можливість природнього випаровування газу не тільки в теплу пору року, але і взимку. Балони встановлюють в спеціальних шафах з отворами для вентиляції.

Для забезпечення газом багатоквартирних будинків можливе використання групові балонні установки, які розташовують в шафах або в спеціальних будинках з негорючого матеріалу. При необхідності стабільного і надійного випаровування газу дозволяється встановлювати балони в спеціальних опалювальних одноповерхових приміщеннях. Ці установки складаються з балонів для зрідженого газу, колектора високого тиску, регулятора тиску та автоматичного регулятора-перемикача, вимикаючого пристрою, манометра, запобіжного клапана, який встановлено за регулятором тиску та трубопроводів подачі газу до газових приладів.

Газобалонні установки прості при монтажі та експлуатації, не потребують великих капітальних вкладень. Але застосування їх обмежено (тільки одно і двохповерхові будинки), крім того наявність балона з газом під тиском до 1,6 МПа на кухні створює небезпеку для мешканців житла, створює незручності при заміні балону, зменшує робочу площу кухні.

Для територій, які неохоплені централізованим газозабеспеченням, існує більш безпечніша, зручніша система використання зрідженого газу, це групові  резервуарні установки зрідженого газу. Вони по рівню створення умов зручностей для користувачів наближуються до централізованого забезпечення газом.

В склад резервуарної установки входять резервуари, трубопроводи рідкої і парової фаз, запірна арматура, регулятори тиску газу, запобіжні клапани (запірні і скидні), манометр та пристрій для контролю рівня рідкої фази вуглеводню в резервуарі. В залежності від складу вуглеводню та кліматичних умов в склад установки може також входити випарювач або випарювальна установка. Тобто існують установки з природним випарюванням газу і штучним випарюванням.

Від одної резервуарної установки газ можуть подавати до одного або декількох багатоквартирних будинків, які розташовані навколо установки. Кількість резервуарів в установці визначається розрахунковим шляхом, але їх повинно бути не меньши двох. При розрахункових годинних витратах газу до 4,5 м³/год можливо встановлення одного резервуару, але з двома паралельними лініями регулювання тиску газу. Встановлюють резервуари підземно і надземно.

Облаштування мережі газопроводів будинків аналогічне як і при централізованому газопостачанню за винятком того, що зовнішні  газопроводи (вводи) розташовують під ухилом до кодинсатозбірника та наявність останніх.