Газопроводи. Розміщення вимикаючих пристроїв на зовнішніх газопроводах

2.2. Газопроводи

Навколишнє середовище де живе людина є газове середовище, яке складається з суміші  газоподібних речовин або його називають повітрям. Газоподібна речовина (газ), якого видобувають для споживання як джерело енергії, має багато однакових властивостей з повітрям. Одна з таких властивостей це здатність швидко змішуватися між собою. Рідке або тверде  паливо  без зайвих клопіт розміщують рядом з повітрям, транспортують не звертаючи уваги на наявність повітря.

І тому, видобутий зі скважини природній газ, негайно відокремлюють від навколишнього середовища з метою його збереження і можливості транспортування. Тобто створюють систему закритих об’ємів для збереження і транспортування. Для збереження ємності, а для транспортування газопроводи. Для того щоб зовнішнє повітря не змогло потрапити до газопроводу, природний газ в газопроводах повинен знаходитись під тиском більшим за тиск зовнішнього повітря (тиск атмосфери).

Газопроводи в залежності від надлишкового тиску поділяють:  на газопроводи високого тиску І категорії – тиск газу вище 0,6 МПа (6 кгс/см²) до 1,2 Мпа (12 кгс/см²) включно, для природного газу та газоповітряних сумішей, до 1,6 Мпа (16 кгс/см²) - для скраплених  вуглеводних газів;

газопроводи високого тиску ІІ категорії – тиск газу від 0,3 до 0,6 Мпа (3...6 кгс/см²);

газопроводи середнього тиску – тиск газу від 500 даПа (0,05 кгс/см²) до 0,3 Мпа (3,0 кгс/см²);

газопроводи низького тиску – тиск газу до 500 даПа (0,05 кгс/см²) включно.

В залежності від розташування газопроводу відносно будівель в населеному пункті, газопроводи поділяють на вуличні, внутрішньо квартальні, дворовій, міжцеховій.

По розташуванню відносно поверхні землі газопроводи класифікують на підземні (підводні), надземні (надводні) і наземні.

По призначенню в системі газозабеспечення газопроводи поділяють на ті, які розподіляють газ; газопроводи-вводи; продувні; скидні; імпульсні, а також між селищні.

В залежності від матеріалу труб  газопроводи бувають металеві (сталеві, мідні та ін.) і неметалеві (поліетиленові).

По виду транспортує мого газу розпізнають газопроводи природного, попутного та скрапленого газу.

В залежності від надійності газозабеспечення, об’єму, структури та щільності користувачів, місцевих умов; а також на основі техніко-економічних розрахунків відбувається вибір системи розподілу, кількості регуляторних пунктів (ГРП) і принцип побудови розподільчих газопроводів (кільцеві, тупикові, змішані).

Розподільчими є газопроводи, які виконують газозабеспечення населених пунктів від ГРП до вводів (вуличні, внутрішнє квартальні, дворові, міжцехові і т. п.).

Ввід представляє собою ланку газопроводу між місцем приєднання до розподільчого газопроводу і будівлею в яку подається газ, включно з вимикаючим пристроєм.

Внутрішнім є газопровід , який прокладено в середині приміщення від ввідного газопроводу або вводу до місця з’єднання з приладом. Максимальний тиск газу в внутрішніх газопроводах застосовується такий:

для виробничих приміщень підприємств та окремо розташованих або прибудованих до виробничих приміщень котелень – 0,6 МПа;

для підприємств побутового обслуговування виробничого характеру, які розташовані окремо – 0,6 МПа;

для котелень, які розташовані в прибудованих до житлових та громадських приміщень та дахових котелень всіх будинків – 500 даПа;

для житлових будівель та приміщень прибудованих до них – 300 даПа.

Для теплових установок промислових підприємств та окремо розташованих котелень дозволяється використовувати газ під тиском до 1,2МПа, якщо такий тиск вимагає технологічний процес виробництва.

Під час проектування газозабеспечення населених пунктів використовують слідуючі системи розподілу газу по тиску:

одноступенева, яка забезпечує споживача газом одного тиску (середнього або низького);