після виділення з СРСР України як самостійної держави, стала можливість підприємствам встановлювати свої власні ціни. Рішення, що приймаються відносно цін на товари та послуги, є завданням, що трапляється досить часто. З іншої сторони, в теорії немає поняття, що вважати найкращою чи оптимальною, тому що на ціни впливають різноманітні фактори, які слід враховувати при прийнятті рішень стосовно ціноутворення. Водночас ці фактори не завжди можна виразити точними кількісними термінами.
Для вибору цін продажу на практиці застосовують п'ять основних критеріїв.
1.Криву
споживчого попиту. Тобто скільки буде купува
тись товару різними споживачами за встановленою ціною
протягом
певного періоду.
2.Ціна і
наявність конкурентноспроможної і замінної
продукції
і послуг.
3.Законність цін
з боку державних цінових органів і їх
впливу
на різні галузі економіки.
Рис. 1. Графік граничних витрат і доходів — класичний підхід до ціноутворення в умовах монополістичної конкуренції
4.Витрати і
засоби, необхідні для виробництва і продажу
на
різних стадіях товарообігу.
5.Найбільш
вигідне сполучення взаємозалежності витрат,
обсягу виробництва та прибутку.
У будь-якому випадку витрати є порогом, нижче якого ціна, як правило, не встановлюється. У процесі формування цін витрати допомагають визначити, який буде прибуток при застосуванні різних цін і різних обсягів виробництва, показують, як на пропоновану ціну будуть реагувати споживачі, конкуренти та уряд, допомагають правильно визначити курс дій, орієнтований на офіційне підтвердження уряду чи суспільства в цілому. Отже, при встановленні ціни діє магічний трикутник. Вершини цього трикутника — собівартість, купівельний попит та поведінка конкурентів. Трикутник враховує як об'єктивні відносини людей у процесі виробництва та розподілу матеріальних благ (ціна, як правило, має перевищувати собівартість), так і їх суб'єктивну оцінку, яка виражає ставленая людини до речі. Всі вершини трикутника відображають три фрагменти економічної дійсності, три лінії взаємодії людини з речами та іншими людьми, які є протилежні за суттю, але водночас доповнюють одна другу.
Теорія монополістичної конкуренції починається з того, що кожен продавець має часткову монополію, оскільки може диференціювати свої вироби від інших. Так, наприклад, виріб окремого продавця в уявленні споживача принаймні частково відрізняється від інших конкурентів такими характеристиками, як розташування і зовнішній вигляд магазину, наявність чи дефіцит виробу, привабливість упаковки, розміщенням виробу на полиці тощо. Це означає, що кожна складова підприємницької діяльності має свою криву попиту. Тому графіки, на яких відображають попит, витрати та обсяги дають лише розуміння взаємозв'язку цих величин і є лише наближенням до реальної дійсності. Такий графік наведено на рис. 1.
З рис. 1 видно, що зі збільшенням обсягу зменшується середня виручка за одиницю продукту, а тому і прибуток на одиницю продукту (граничний дохід).
При досягненні певного обсягу виручка за одиницю зрівнюється з середніми витратами на одиницю, які також зменшуються, але не так різко, як зростають обсяги.
Безумовно, ціна вибирається між рівнем середніх витраті виручкою за одиницю продукції.
1.2. Стратегія ціноутворення
У ціноутворенні можуть бути вибрані дві протилежні стратегії: стратегія "зняття вершків" або стратегія "проникнення". Обидві стратегії є ефективними, але лише там, де існує відповідна ринкова та рекламна програми.
Суть стратеги зняття вершків означає, що на перших етапах
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.