Загальні питання виробничої санітарії. Метеорологічні умови. Виробничий пил

Частина ІІ.  ВИРОБНИЧА САНІТАРІЯ

Розділ 1. ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ ВИРОБНИЧОЇ САНІТАРІЇ

 1.1. Деякі питання я історії розвитку гігієни праці

Охорона здоров’я людей забезпечується системою соціально-еконо­мічних і санітарно-гігієнічних заходів. У здійсненні цієї важливої задачі велику роль відіграє гігієна як профілактична наука.

Гігієна - наука про оптимальні науково-обґрунтовані умови життя населення. Головна мета її полягав в точу, щоб зробити розвиток люди­ни найдосконалішим, життєздатність - найбільшою, а смерть - найвіддаленішою.

Питання, що вивчає наука гігієна, дуже різноманітні, вони прак­тично стосуються всієї біосфери, тобто атмосфери, гідросфери, літо­сфери.

Складовою частиною загальної гігієни є гігієна праці.

Предметом гігієни праціє вивчення:

1) трудових процесів і викликаних ними в організмі людей певних змін;

2) впливу на організмлюдини фізичних, хімічних, біологічних і психофізіологічних факторів виробничого середовища і розробка гігієнічних нормативі;

3) стану здоров'я працівників з метоюусунення несприятливоговпливуїх на здоров'я людини.

Історія гігієни, як і будь-якої іншої науки, викликав інтерес, оскільки розкриває особливості її розвитку і сприяв розумінню тих завдань, що стоять перед нею на сучасному етапі.

Вже в давні часи лікарі розуміли, до лікування не запобігав роз­повсюдженню масових хвороб і не є однією а задач медицини, що поряд з вмінням лікувати не менш важливе значення має вміння запобігати захворюванням.

З далекої давнини робились спроби узагальнитиі систематизуватигігієнічні поради у вигляді постанов простан здоров’я.

Велика роль у розвитку гігієнічних знань належить лікарям античної Греції. Основоположник наукової медицини Гіппократ (460-370 рр. до н.е.) не лише узагальнив свій досвід лікувальної медицини, але зро­бив спробу визначити значення навколишнього середовища в житті і ді­яльності людини. Він стверджував, що здоров'я людини залежить від навколишнього середовища, а суспільство з його політичним устроєм перебу­довує людину, природа і суспільство формують типи і темпераменти лю­дей. Особливого значення Гіппократ надавав різницям у кліматі та міс­цевості, способу життя людей, праці, харчуванню, фізичним впливам. Різ­кі коливання клімату і погоди, шкідливості ґрунту, невідповідне хар­кання, дурні звички, на його думку, відіграють велику роль я етіо­логії багатьох хвороб. Він вперше систематизував і узагальнив гігієнічні знання у вигляді трактатів "Про повітря, воду і ґрунт", “Про здоровий образ життя" і др. В цих матеріалах Гіппократ вперше визначав роль і значення чистого повітря, води, ґрунту для життя людини. О своїх "Настановах" Гіппократ вимагає від лікаря турбуватися про здорових за­ради того, щоб вони не хворіли.

Прогресивні погляди Гіппократе великою мірою вплинулина подальший розвиток гігієни не тільки в Греції, а й в іншихкраїнах світу.

У другій половині XIX ст. вітчизняна гігієна стала розвиватись як експериментальна наука, чому сприяли успіхи фізики, хімії і мікро­біології. Велике значення в розвитку гігієни праці мають роботи ро­сійських фізіологів І.М.Сєченова, І.П.Павлова.

У середині XIX ст. Т.И.Сєченов стверджував, що подразнення цент­ральної нервової системи може гальмувати звичайні рефлекси, і вивчав ряд питань, які пов’язані з призначенням нервової системи в процесі праці. Він розробив таку важливу проблему, як фізіологічний критерій для визначення тривалості робочого дня для людини, що займається фі­зичною працею.

Розробки цього питання І.М.Сєченов виклав у книзі "Нариси робочих рухів людини". Він встановив, що функціонування організму без зов­нішнього середовища, що підтримує його існування, неможливе, оскільки багатогранне проявлення вищої нервової діяльності в результатом постійних взаємовідносин організму і середовища. У наукове визначення організму, говорив І.М.Сєченов, повинне входити і середовище, котре впливає на нього. Він розробив теорію про центрально-нервово втомлення людини.

Великий вплив емоційного стану людини на його працездатність є безперечним. Так, монотонність праці, відсутність інтересу до її ре­зультатів, загальне пригнічення стану призводить до передчасної втоми організму. І навпаки, зацікавленість в процесі роботи, в її результа­тах, оптимістичний настрій - є протидією втоми.

Видатний російський вчений-фізіолог І.П.Павлов присвятив своє життя  дослідженню умовних і безумовних рефлексів, визначив закони взаємодії і важливої ролі нервової системи у трудових процесах. Він підкреслював властивість позитивних емоцій "заряджати" нервові центри кори головного мозку і тим самим активізуватиїх діяльність. Він вказував на те, що негативні емоції депресивні, вони пригнічують м’язову і психічну сфе­ру діяльності людини.

Основоположниками російської гігієнічної науки є видатні вчені А.П.Доброславін (1842-1869) та Т.Ї.Ерісман (І842-І9І5). Розробки шко­ли російських гігієністів лягли в основу створення санітарного зако­нодавства. Пізніше була створена соціальна гігієна. Засновником її був М.А.Семашко (з 1918 р.- народний комісар охорони здоров’я). Він вважав, що всі хвороби соціальні тому, що всі вони залежать від тих умов, в яких живе людина.