Загальні питання виробничої санітарії. Метеорологічні умови. Виробничий пил, страница 16

Для виділення пилу із повітря в практиці користуються ще методом його збирання в спеціальні банки або на пластинки з визначеною площею за відповідний період часу. Потім визначають кількість пилу, що осів протягом години або доби на 1 м горизонтальної поверхні. З цією ме­тою можна також пропускати відповідний об'єм повітря через скляні пробірочки, що змащені всередині машинним маслом. Пил прилипав до масляної плівки і за збільшенням маси пробірочки визначають кількість затриманого пилу в міліграмах на 1 м³ повітря.

Метод природного осідання пилу з повітря на відповідну площу називається седиментаційним і використовується для характеристики ступеню і якості забруднення атмосферного повітря.

Для санітарної оцінки повітряного середовища на виробництві важ­ливе значення має не тільки визначення кількості пилу в повітрі, а й його природи, форми, розмірів пилинок, механізму шкідливої дії на організм людини. Все це дає можливість охарактеризувати санітарний стан повітря і накреслити правильні шляхи для проведення відповідних заходів.

Граничнодопустимі концентрації різного за хімічним складом пилу на робочих місцях наведено в ДЕСТ 12.1.006-76 "Повітря робочої зони, а також у СН 245-71.

Заходи щодо обмеження несприятливої дії пилу на виробництві повинні бути комплексними і включати заходи технологічного, санітар­но-технічного, медико-профілактичного і організаційного характеру.

Елективним заходом боротьби з виробничим пилом є комплексна авто­матизація праці, при якій управління обладнанням здійсняється з дис­танційних пультів і щитів, що винесені в окремі ізольовані приміщення із сприятливими умовами праці.

На підприємствах, де пульти управління розмічені в тих самих при­міщеннях, що і обладнання, яке виділяє пил, боротьба з ним може бути ефективною тільки тоді, коли є надійна вентиляція або аспірація.

Механізація праці, особливо процесів завантаження, дозування, розвантаження, знижує фізичні втрати робітників і значно зменшує від­кладання пилу в легенях, що сприяє зменшенню розвитку пилової пато­логії.

Крім цього, радикальні заходи щодо профілактики пилових захворювань повинні бути також спрямовані на зміну технологічного процесу, що виключає можливість впливу пилу на робітників. Прикладом може слу­жити заміна процесів піскоструйної очистки очисткою за допомогою стру­меню води під тиском. Таким же радикальним засобом в заміна матеріалів, які містять кварц, такими, що його не мають.

Найнебезпечнішою з точки зору захворювання силікозом вважають працю бурильників. З метою зменшення пилоутворення при бурінні засто­совують мокре буріння (при сухому бурінні в повітрі міститься 2100 мг пилу на 1 м³, при мокрому - лише 4 мг/м³).

На підприємствах використовується зволоження сировини, розмелювання матеріалів у зволоженому стані або подача в зону розмолу пари, що значно знижує запилення повітряного середовища.

Надійно вирішити питання боротьби з пилом дозволяє герметизація-обладнання. Особливо ефективна вона при транспортуванні пиловидних матеріалів - цементу, формованої землі, хімічних сполук і т. ін.

До загальних засобів захисту людини від пилу, газо - та паропо­дібних речовин належить система вентиляції, що забезпечує розбавлен­ня пилового аерозолю і винос його за межі робочої зони.

Для запобігання забруднення атмосфери при викиданні запиленого повітря використовуються спеціальні фільтри; тканинні, волокнисті і тонковолокнисті фільтрувальні пристрої, електрофільтри, рукавні фільтри і циклони.

Вентиляція як оздоровчий захід повинна використовуватись в поєд­нанні з технологічними заходами.

Із індивідуальних заходів захисту, як тимчасової міри з профілак­тики шкідливого впливу пилу, застосовують протипилові респіратори, іноді протигази, спецодяг, при необхідності окуляри, а при контактній несприятливій дії на шкіру - захисні мазі і пасти. 

В комплексі санітарно-побутових приміщень слід передбачити кімна­ти для зберігання спецодягу і очищення його від пилу.

Розділ 4. ЗАПОБІГАННЯ ДІЇ ШКІДЛИХ РЕЧОВИН НА ПРАЦІНКІВ

 4.1. Характеристика шкідливих речовин

При відповідних видах професійної діяльності на працівників мо­жуть діяти отруйні речовини. Сьогодні не можна назвати галузь народного господарства, де б вони не застосовувалися чи не утворювалися.