Запобігання дії шкідливих речовин на працівників. Виробниче освітлення приміщень

Розділ 4. ЗАПОБІГАННЯ ДІЇ ШКІДЛИХ РЕЧОВИН НА ПРАЦІВНИКІВ

 4.1. Характеристика шкідливих речовин

При відповідних видах професійної діяльності на працівників мо­жуть діяти отруйні речовини. Сьогодні не можна назвати галузь народного господарства, де б вони не застосовувалися чи не утворювалися.

У виробничих умовах шкідливі речовини можуть використовуватись як сировина або допоміжний матеріал  чи виникати у вигляді побічного про­дукту (чадний газ при горінні, при вибухових роботах).

В сільському господарстві шкідливі речовини широко застосовують для підживлення рослин і боротьби з шкідниками, в гідромеліоративному будівництві, при вибухових роботах, при очистці каналів від рослинності.

Шкідливі речовини, що використовуються в народному господарстві, належать до різних класів. Зони включають в себе органічні сполуки (вуглеводороди, спирти, ефіри, жирні кислоти, хлорорганічні, ртутьор­ганічні та ін.) і неорганічні речовини, в тому числі різні метали (марганець, свинець, ртуть), їх оксиди, кислоти і основи.

Шкідливими речовинами (ДЕСТ 12.1.067-76) називаються речовини, які при контакті з організмом людини внаслідок порушення вимог без­пеки можуть викликати виробничі травми, професійні захворювання або відхилення в стані здоров’я, виявлені сучасними методами як в процесі роботи, так і у віддалені періоди життя сучасного і наступного поколінь.

Шкідливі речовини характеризуються різними фізичними властивостя­ми (температурою кипіння, пружністю, летючістю і т. ін.), які визнача­ють їх поведінку у навколишньому середовищі і обумовлюють специфічні особливості умов праці.

У виробничих умовах шкідливі речовини перебувають в різному агрегатному стані у вигляді газів, пари, туману, диму. За температурою кипіння шкідливі речовини розподіляють так: з високою температурою кипіння (вище за 150 °С), середньою (100...І50 °С) і низькою температурою кипіння (до 100 °С). Температура кипіння визначає такі фізичні константи, як летючість і швидкість випаровування.

Сполуки, що мають хорошу летючість, здатні створювати в повітрі виробничих приміщень високі концентрації. Поведінка газоповітряної суміші може бути різною залежно від фізичних властивостей шкідливої речовини. Речовини, що характеризуються низькою летючістю, майже рів­номірно   поширюються   по всьому об’єму виробничого приміщення. Шкідливі речовини в газо - і пароподібному стані відносно швидко розповсюджуються в повітряному середовищі завдяки дифузії і повітряним потокам.

Надходження шкідливих речовин в повітря виробничих приміщень може бути періодичним чи постійним. Зміна рівня концентрації в повітрі може спостерігатись протягом робочого дня, а також в різні періоди місяця чи року, коли відповідні значення набувають зміни температурно­го режиму і ефективність роботи вентиляційних систем у виробничих приміщеннях.

За ступенем дії на організм людини шкідливі речовини поділяють на чотири класи небезпеки:

1-й - надзвичайно небезпечні (ГДК у повітрі робочої зони становить до 0,1 мг/м³);

2-й - високо небезпечні (ГДК у повітрі робочої зони від 0,1 до 1,0 мг/м³);

3-й - помірно небезпечні (ГДК у повітрі робочої зони від 1,1 до 10,0 мг/м³);

4-й - мало небезпечні (ГДК у повітрі робочої зони більше