У ході здійснення цілісної характеристики формування здорового способу життя у педагогічній творчості О. Бутовського дисертанткою чітко аргументовано рівні реалізації цього процесу в практичні діяльності педагога відповідно до виокремлених етапів: емпіричний(1858–1871 рр.) – збагачення та урізноманітнення позашкільних занять вихованців військових навчальних закладів альтернативними формами оздоровчої діяльності; конкретнонауковий (1871–1888 рр.) – удосконалення організації та змісту позакласних занять кадетів, урізноманітнення форм і методів оздоровчої діяльності в навчально-виховному процесі; поглиблений (1888–1900 рр.) – розробка змістового компоненту фізкультурної освіти на засадах інтеграції фізичного, розумового, морального, соціального розвитку особистості; вивчення та впровадження передового зарубіжного досвіду з проблеми зміцнення й збереження здоров’я дітей та молоді; творчий (1900–1917 рр.) – обґрунтування педагогічних основ формування ціннісного ставлення до свого здоров’я, визначення змісту підготовки педагогічних кадрів щодо оздоровчої роботи з дітьми та молоддю; пропаганда здорового способу життя серед широких верств населення.
Практичну цінність в умовах стратегічного реформування вітчизняної системи освіти складають виокремлені авторкою освітні ідеї О. Бутовського, що певною мірою набули розвитку в умовах сьогодення: 1) орієнтація на біосоціальний розвиток індивіда, що передбачає єдність загальнокультурного й фізичного розвитку та загартування особистості; 2) дотримання основних принципів формування всебічно розвиненої особистості, зокрема дитиноцентризму, гуманізації, свідомості, активності, доступності, індивідуалізації, систематичності, оздоровчої спрямованості освітнього процесу; 3) виховання емоційно-позитивного, свідомого ставлення до власного здоров’я, прагнення до його збереження та зміцнення засобом упливу на емоційну сферу вихованців, з опорою на здібності та інтереси дитини; 4) використання широкого спектру методів (вправляння, змагальний, ігровий, пояснення, переконання, бесіда, діалог, показ, спостереження, особистий приклад учителя), організаційних форм (колективні, групові, індивідуальні) формування здорового способу життя дітей та молоді; 5) валеологізація навчально-виховного процесу на основі моніторингу фізичного розвитку учнів і стану їхнього здоров’я впродовж навчального року, педагогічно доцільного чергування розумової праці та відпочинку, дотримання раціональних гігієнічних вимог, збільшення обсягу та урізноманітнення форм рухової активності; 6) створення належних організаційно-педагогічних умов для інтеграції фізкультурної, й зокрема, олімпійської освіти в навчально-виховний процес сучасних навчальних закладів із метою виховання соціальнозначущих рис особистості, формування відповідального ставлення до власного здоров’я як найвищої особистісної й суспільної цінності; 7) підвищення професійної майстерності педагогів шляхом удосконалення загальнопедагогічної та спеціальної підготовки вчителя, що забезпечує розвиток професійних (інтелектуальних, моральних, рухових) якостей фахівця, виховання в нього самостійності, ініціативності, творчої активності, формування вміння узгоджувати власну поведінку й професійну діяльність із соціальними й державними пріоритетами.
Глибокий і системний аналіз проблеми дав можливість здобувачці зробити аргументовані висновки до розділів та загальні висновки, які відповідають поставленій меті й найважливішим положенням рецензованого дослідження.
Зміст автореферату повною мірою відображає основні положення дисертації.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.